Приклади Гері та Кеннета вже дали вам зрозуміти, наскільки різними можуть бути самці бабуїна. Двоє самців, які займають однакове положення в ієрархії, можуть дуже сильно відрізнятись у своїх бажаннях формувати коаліційні партнерства з іншими самцями, доглядати самок, бавитися з дітьми, у схильності впасти у відчай після програшу у бійці або піти вимістити своє роздратування на слабшому самці. Я та двоє студентів, ­Джустіна Рей та Чарлз Вірджін, роками аналізували поведінкові характеристики, намагаючись виокремити різні складові стилю поведінки та типи особистості серед цього виду мавп. Нам вдалося встановити приголомш­ливий зв’язок між типом особистості та фізіологічними показниками.

Так, ми виявили, що самці, які належать до верхньої половини ієрархії незалежно від конкретного положення, мають набір поведінкових характеристик, за якого спостерігається низький рівень глюкокортикоїдів у стані спокою. Деякі з цих характеристик стосуються взаємодії з іншими самцями. Перша риса — це здатність розрізняти загрозливу та нейтральну взаємодію з іншим самцем. Як це можна виявити? Розгляньмо дві різні ситуації і поведінку в ній одного самця. Перша ситуація: до самця підходить його найзапекліший конкурент, сідає поряд і показує загрозливий жест. Що робить наш самець? Друга ситуація: до самця підходить його найзапекліший конкурент… проходить повз і вкладається спати на галявині неподалік. Що зробить наш самець за цих обставин?

Деякі самці розуміють різницю між цими двома ситуаціями. Коли загроза всього лише за крок, вони насторожуються, увага загострюється і ось вони вже готові до того, що буде відбуватися далі; а коли розуміють, що їхній ворог просто дрімає, то продовжують спокійно займатися своїми справами. Такі самці усвідомлюють, що перша ситуація є негативною, а друга нейтральною. Однак деякі самці почуваються неспокійно, навіть коли їхній суперник просто мирно відпочиває на сусідній галявині, а така ситуація стається і по п’ять разів на день. Якщо самець-бабуїн не може усвідомити різницю між цими двома ситуаціями, то в середньому рівень його глюкокортикоїдів у стані спокою удвічі вищий, ніж у самця, який усвідомлює цю різницю (з урахуванням положення в ієрархії як змінного чинника). Якщо самця кидає в холодний піт від самого лише вигляду дрімаючого неподалік конкурента, то він постійно перебуватиме у стані стресу. Не дивно, що рівень його глюкокортикоїдів буде підвищений. Ці бабуїни, що постійно перебувають у стані стресу, нагадують гіперреактивних макак з дослідження Джея Каплана. Як ви можете пригадати з Розділу 3, ці особини реагували на кожну провокативну ситуацію соціального характеру гіперактивацією своєї стресової реакції (симпатичної нервової системи) та мали підвищений ризик появи серцево-судинних захворювань.