Наступні наші дослідження допомогли виявити ще один набір рис характеру, за якого спостерігається низький базовий рівень глюкокортикоїдів. І риси не мають жодного відношення до чоловічої конкуренції. Натомість вони пов’язані з моделями соціальної приналежності. Самці, які проводять більше свого часу, доглядаючи за шерстю самок не в період тічки (не з прямого статевого інтересу, а просто як зі старими добрими платонічними подругами), за якими часто доглядають самки і які проводять багато часу, бавлячись з дітьми, мають низький рівень глюкокортикоїдів. Якщо говорити простіше (проте не з антропоморфічної точки зору), ці самці бабуїнів найбільш здатні до створення дружніх зв’язків. Цей висновок дивовижно збігається з темою соціальної приналежності як запобіжника хвороб, викликаних стресом, у людей, яку ми обговорювали в попередніх розділах. І як буде зазначено в останньому розділі книжки, такий набір рис характеру також залишається стабільним і є запорукою довгого успішного життя.

Отже, самці-бабуїни мають принаймні два способи отримати підвищений базовий рівень глюкокортикоїдів незалежно від свого положення в зграї: нездатність об’єктивно оцінювати конкуренцію і соціальна ізоляція. Стівен Суомі з Національного інституту охорони здоров’я США досліджував макак резус і виявив ще один вид характеру, пов’язаний з певними фізіологічними параметрами. Близько 20 % макак резус є, як він їх називає, «високо реактивними». Як і бабуїни, які вбачають загрозу у сплячому конкурентові, окремим особинам цього виду мавп усюди ввижається небезпека. Але вони на суб’єктивну загрозу реагують сором’язливістю аж до заціпеніння. Якщо перемістити таких мавп у нове середовище, яке інші макаки резус вважали б цікавим для дослідження, вони сильно перелякаються і, як наслідок, у них значно підвищиться рівень глюкокортикоїдів. Якщо помістити їх у групу незнайомих, але рівних за статусом мавп, вони сповняться тривоги — будуть сором’язливими і замкнутими, знову ж таки, у них підвищиться вміст глюкокортикоїдів у крові. Якщо розлучити таку мавпу з близькою їй твариною, вона майже напевно впаде у депресію, що призведе до надмірного рівня глюкокортикоїдів, гіпер­активності симпатичної нервової системи та пригнічення імунітету. Цей поведінковий стиль також лишається стабільним упродовж життя, до того ж виникає у ранньому дитинстві.

Чим зумовлена різниця характерів у приматів? Щодо бабуїнів я не можу відповісти. Самці-бабуїни змінюють зграю у віці статевого дозрівання, часто вони долають відстань у десятки миль, доки знаходять дорослу зграю і приєднуються до неї. Майже неможливо відслідкувати розвиток однієї особини від народження до дорослого віку, отже, я й гадки не маю, яким було їхнє дитинство, чи були в них добрі чи суворі матері, чи змушували їх вчитися грі на фортепіано і так далі. А от Суомі виконав чудову роботу і довів наявність компонента генетики та компонента навколишнього середовища в особистісних відмінностях. Наприклад, він показав, що дитинча мавпи має великі шанси успадкувати риси характеру свого батька, незважаючи на виховання у соціальній групі без батька,— обґрунтована вказівка на складову генетичної спадковості. На противагу, розвитку високо реактивного типу характеру макак резус можна запобігти в ранньому дитинстві, якщо дитину буде виховувати дуже турботлива мама — це свідчить про наявність компонента середовища, який стосується материнського піклування.