СТРЕС Й УСПІШНИЙ ПРИМАТ

СТРЕС Й УСПІШНИЙ ПРИМАТ

Якщо ви прагнете зрозуміти природу стресогенних чинників у нашому повсякденному житті і як комусь вдається впоратися з ними краще за інших, дослідіть зграю бабуїнів у національному парку Серенгеті, що в Танзанії. Це великі, розумні, соціально активні тварини, які живуть у групах від 50 до 150 особин і живуть достатньо довго. Серенгеті — це чудове місце для бабуїнів; вони майже не мають проблем з хижаками, легко добувають їжу, і смертність серед дітей невисока. Бабуїни «працюють» близько чотирьох годин на день, збираючи на полях та деревах фрукти, їстівні корінці та траву. Для мене вони стали ідеальним об’єктом дослідження під час літніх відряджень до Серенгеті впродовж останніх двадцяти років. Витрачаючи всього чотири години на пошук та споживання їжі, решту вісім годин на день бабуїни можуть присвятити псуванню життя одне одному. Соціальна конкуренція, ворожі коаліції, більші самці покращують свій поганий настрій, б’ючи менших, ображаючи один одного — просто як люди.

І я не жартую. Пригадайте деякі теми з першого розділу — дехто заробляє собі виразку, бо змушений проходити по 10 кілометрів кожного дня в пошуках їжі, а в декого підвищується тиск, бо він хоче відтіснити конкурента від водопою. Ми живемо в досить сприятливих умовах, тому переживаємо стрес здебільшого через соціальні та психологічні чинники. Екосистема парку Серенгеті — ідеальне середовище для саванних бабуїнів, тому вони можуть дозволити собі розкіш погіршувати здоров’я одне одного за допомогою соціальних та психологічних стресогенних чинників. Їхній світ, подібно до нашого, характеризується такими явищами, як-от соціальна приналежність, дружба, підтримка родичів, але також і запеклою конкуренцією. Якщо якийсь бабуїн у парку Серенгеті перебуває в жалюгідному становищі, майже завжди причиною цьому є інший бабуїн, який довго і наполегливо працював, щоб довести бідолаху до такого стану. Індивідуальні методи подолання соціального стресу також відіграють важливу роль. Під час одного з моїх польових досліджень я перевіряв, як по-різному впливають різні методи на стан організму, який піддається дії стресу, та появу хвороб, зумовлених стресом. Я спостерігав за бабуїнами, збирав детальні дані про особливості їхньої поведінки, а потім присипляв тварину в контрольованих умовах за допомогою спеціального пістолета. Доки вони були непритомними, я вимірював вміст глюкокортикоїдів у їхній крові, здатність виробляти антитіла, рівень холестерину та інші параметри в стані спокою та під впливом різних стресогенних чинників.^[99]