Ще один змінний чинник: якщо ситуація дійсно небезпечна (суперник наближається і робить погрозливі жести), буде наш самець спокійно сидіти і чекати на початок бійки чи ж візьме ситуацію під свій контроль і першим завдасть удару? Самці, які пасивно сидять і відмовляються від контролю, мають набагато вищий рівень глюкокортикоїдів у крові, ніж ті, хто бере ініціативу у свої руки (якщо усунути положення в ієрархії як змінний чинник у дослідженні — цей взаємозв’язок встановлено в представників як вищої, так і нижчої частини ієрархії).

Третій змінний чинник: чи розуміє бабуїн уже після бійки, що він переміг чи програв? Деякі самці розуміють це чудово — коли вони перемагають, то йдуть і шукають бліх у шерсті найкращого друга; а коли програють, то духопелять когось слабшого. Інші ж бабуїни реагують однаково незалежно від результату; вони не розуміють, покращилося їхнє життя чи погіршилося. Бабуїн, який не здатен відрізнити перемогу від поразки, має в середньому значно вищий рівень глюкокортикоїдів, ніж той, хто розуміє, у чому різниця (незалежно від ієрархічного положення).

І, нарешті, останній змінний чинник: що робить самець, якщо програє бійку? Сумує наодинці, продивляється чиюсь шерсть або йде бити когось слабшого? Хоч як бентежно визнавати, але самці, які виміщають гіркоту поразки на слабшому, мають нижчий рівень глюкокортикоїдів (знову ж таки, усунувши ієрархічне положення як змінну). Це спостерігається серед бабуїнів як з домінантним, так і з підлеглим статусом.

Отже, не враховуючи чинник положення, нижчий базовий рівень глюкокортикоїдів мають ті самці, які краще розуміють різницю між загрозливою та нейтральною ситуацією; які беруть ситуацію під свій контроль, коли загроза точно існує; які краще розуміють, перемогли вони суперника чи ні; і якщо ні, то ті, які вимістять на комусь своє невдоволення поразкою. Це перегукується з деякими підтемами розділу, присвяченого психологічному стресу. Чоловіки, які краще справляються зі стресом (принаймні за показниками роботи ендокринної системи), мають вищий ступінь контролю (починають бійку), передбачуваності (можуть правильно оцінити, чи є ситуація загрозливою, а результат бійки втішним для них) та кращі способи виміщення негативних відчуттів (не заробляти виразки самому, а викликати їх в інших). Що цікаво, самці дотримуються одного стилю поведінки впродовж усього свого життя і деякі навіть отримують за це винагороду — самці з набором поведінкових характеристик, які сприяють нижчому рівню глюкокортикоїдів, зберігають високе ієрархічне положення довше.