У цьому полягає сутність взаємодії між біологією та практичним дослідженням. Згідно з дослідженнями, майже всі люди впадуть у відчай, якщо їх піддати дії будь-якого досить сильного стресогенного чинника. Ніяка сила нейрохімічних відновлювальних механізмів не втримає вашу рівновагу перед деякими жахіттями, які здатне вигадати для нас життя. Натомість, якщо ваше життя позбавлене стресу, навіть за умови генетичної схильності ви будете в безпеці — машина зі зламаними гальмами не становить жодної небезпеки, якщо її не заводити. Але між цими двома крайнощами відбувається взаємодія між непростими життєвими ситуаціями та біологічними механізмами нашої уразливості та стійкості, які визначають, хто ж із нас стане жертвою цієї огидної хвороби.

15. ХАРАКТЕР, ТЕМПЕРАМЕНТ І ЇХНІЙ ВПЛИВ НА СТРЕС

15. ХАРАКТЕР, ТЕМПЕРАМЕНТ І ЇХНІЙ ВПЛИВ НА СТРЕС

Темою Розділу 13 був вплив психологічних чинників на перебіг стресової реакції. Якщо ви опинитесь у певній си­туації і матимете, куди діти свій гнів, контролюватимете ситуацію і знатимете, що на вас чекає, то ймовірність виникнення у вас стресової реакції буде невисокою. У цьому розділі ми спробуємо розібратися, як індивідуальні психологічні характеристики людини впливають на її стресову реакцію. Спосіб життя, темперамент, характер відіграють дуже важливу роль у тому, чи можете ви належним чином розпізнавати можливості для контролю або сигнали небезпеки, інтерпретуєте ви двозначні обставини в позитивному чи негативному світлі, чи шукаєте та користуєтеся соціальною підтримкою. Деяким людям вдається зменшити свій стрес за допомогою правильного застосування цих параметрів, а деякі не вміють цього робити. Це належить до ширшої категорії, яку Річард Девідсон називає «афективним стилем». Як виявляється, ця категорія надважливий чинник для розуміння, чому деякі люди більш схильні до хвороб, зумовлених стресом, ніж інші.

Ми розпочнемо з дослідження на контрастах. Візьмемо Гері. Він у розквіті сил і його можна назвати успішним за всіма показниками. Він добре забезпечений і навіть приблизно ніколи не знав, що таке голод. І в статево­му житті в нього все чудово. Також він посідає гарне місце в системі ієрархії і здебільшого домінантну позицію. Він успішний у тому, чим займається, успішний у конкуренції — він є Номером 2 і наступає на п’ятки Номеру 1, який спочиває на лаврах свого успіху й розслабився. Справи йдуть добре і є всі підстави вважати, що стануть іще кращими.

Проте не можна сказати, що Гері задоволений життям. Насправді він ніколи не був ним задоволений. Для нього життя — це бій. Сама лише поява суперника робить його надзвичайно напруженим, він сприймає кожну взаємодію з потенційним конкурентом як агресивну особисту провокацію. Не дивно, що в Гері немає нормальних друзів. Його підлеглі бояться його, бо він зазвичай зганяє на них свою злість. Так само він поводить себе з Кетлін і майже зовсім не цікавиться життям їхньої доньки, Кейтленд. Це чоловік, який залишається абсолютно байдужим навіть до гарненького немовляти. І коли він розмірковує про всі свої досягнення, може думати лише про те, чому він ще досі не Номер 1.