А є інша компанія також з десятьма працівниками. Один заробляє $l за годину, наступний — $2 за годину, ще наступний — $3 і так далі. Знову ж таки, загалом компанія виплачує $55 зарплатні за годину і середній дохід працівників становить $5,50 за годину. Але цього разу найбагатший працівник заробляє $10 за годину, що становить 18 % від спільного доходу працівників ($10/$55).
А от у третій компанії дев’ятеро працівників отримують $l за годину, а десятий — $46 за годину. І знову компанія загалом виплачує $55 зарплатні за годину і середній дохід працівників становить $5,50 за годину. Та найбагатший працівник забирає додому 84 % спільного доходу працівників ($46/$55).
Маємо приклад майнової нерівності. Як свідчать дослідження Вілкінсона та інших вчених, не тільки бідність є прогностичним показником поганого здоров’я, але й бідність на фоні багатства інших, незалежно від абсолютного доходу,— і що більшою є нерівність у доходах у суспільстві, то гіршим є стан здоров’я населення та рівень смертності.
Це було доведено не один раз і на багатьох рівнях. Наприклад, майнова нерівність є чинником прогнозу вищого рівня дитячої смертності в багатьох країнах Європи. Нерівність доходів також є чинником прогнозу рівня смертності у всіх вікових групах (за винятком людей похилого віку) в США і на рівні штатів, і на рівні окремих міст. І хоча наука часто подає доволі розпливчасті дані, тут зв’язок надзвичайно добре підтверджено — майнова нерівність в американських штатах є дуже точним прогностичним чинником рівня смертності серед чоловіків, що працюють. Якщо порівняти штат, що характеризується найбільшою майновою рівністю, Нью-Гемпшир, та штат із найбільшою майновою нерівністю, Луїзіану, то останній має рівень смертності на 60 % вищий, ніж перший.[125] Жителі Канади мають вищу майнову рівність та кращий стан здоров’я, ніж американці — хоча Канада загалом бідніша за США.
Попри такі приголомшливі дані, зв’язок між майновою нерівністю та поганим станом здоров’я спрацьовує не завжди. У Канаді цей зв’язок не дуже виражений, і ви не віднайдете його серед дорослого населення Західної Європи, зокрема у країнах з налагодженою системою соціального забезпечення, як-от Данія. Інакше кажучи, неможливо відслідкувати цей зв’язок, порівнюючи окремі райони Копенгагену, тому що всі мають приблизно однаковий дохід. Але у Великій Британії зв’язок між майновою нерівністю та станом здоров’я вже досить сильний, тоді як найбільш яскраво він виражений у Сполучених Штатах Америки, де 1 % населення з найвищим соціально-економічним статусом володіє приблизно 40 % всіх багатств і це має значні наслідки (таке співвідношення залишається навіть з урахуванням чинника раси).