Якось непереконливо. І соціальні епідеміологи були готові вислухати докази психологів і фахівців з фізіології стресу такого роду, але вкрай неохоче. Так було пів десятиліття тому. Але відтоді з’явилися нові цікаві відкриття, які зробили стрес дуже вагомим аргументом.

БУТИ БІДНИМ І ВІДЧУВАТИ СЕБЕ БІДНИМ

БУТИ БІДНИМ І ВІДЧУВАТИ СЕБЕ БІДНИМ

Центральна ідея цієї книжки полягає в тому, що стрес глибоко вкорінюється у психології живого організму, якому не потрібно рятуватися втечею від хижаків і який має надійний дах над головою і достатньо калорій для підтримки доброго стану здоров’я. Якщо ці базові потреби задоволені, то неминучим стає той факт, що якщо бідними є всі, я маю на увазі абсолютно всі, то нікого не можна назвати бідним. Для того щоб зрозуміти, чому стрес та психологічні чинники мають велике значення для градієнту СЕС та стану здоров’я, слід почати з очевидного факту: якщо бідні всі, то ніхто не бідний. Так ми доходимо до ключової концепції у цій сфері — градієнт між СЕС та станом здоров’я насправді не стосується розподілення, спричиненого бідністю. Тож річ не в тім, що людина бідна, а в тім, що вона відчуває себе бідною, а точніше, відчуває себе біднішою за інших.

Прекрасна робота з цієї теми була проведена Ненсі Адлер з Університету Каліфорнії у Сан-Франциско. Замість того щоб аналізувати виключно зв’язок між СЕС та станом здоров’я, Адлер звернула увагу на те, як люди сприймають свій СЕС, тобто на їхній «суб’єктивний СЕС». Покажіть людині драбину з десятьма щаблями і запитайте: «Якщо уявити, що ця драбина — наше суспільство, де на ній перебуваєте ви з точки зору свого благополуччя?» Усе просто.

По-перше, якщо опитані люди тверезо оцінювали своє становище, то загалом обирали середні щаблі драбини. Проте були й певні культурні відмінності — самовдоволені та самовпевнені американці європейського походження обирали щаблі ближче до верхівки, а американці китайського походження, яким не притаманна культура яскраво вираженого індивідуалізму, обирали щаблі ближче до низу. Отже, ці викривлення потрібно враховувати. До того ж, коли ви запитуєте людину про її сприйняття чогось, потрібно зважати на те, чи немає в цієї людини захворювань, які впливають на сприйняття себе та світу, зокрема депресії.

Після цього дослідниця порівняла показники стану здоров’я з суб’єктивним СЕС учасників експерименту. Дивовижно, але суб’єктивний СЕС допомагав так само точно спрогнозувати стан здоров’я, як і об’єктивний СЕС, а в деяких випадках навіть точніше. Показники діяльності серцево-судинної системи, інтенсивність метаболізму, рівень глюкокортикоїдів, ожиріння в дітей. Відчуття своєї бідності в нашому соціально-економічному світі є прогностичним чинником поганого здоров’я.