І останній аргумент проти вирішального значення доступу до медичних послуг: описаний градієнт не має жодного стосунку до цього доступу. Якщо взяти молоду дівчину й кожного дня скрупульозно перевіряти її стан здоров’я, відстежувати діяльність її життєво важливих органів, робити розгорнутий аналіз крові, змушувати бігати на біговій доріжці, давати суворі настанови про важливість звичок, які позитивно впливають на стан здоров’я, а тоді ще й змусити її зробити декілька кіл у тренажері-центрифузі, це ніяк не вплине на її схильність до виникнення певних захворювань. Бідні люди все ж мають більшу схильність до хвороб, лікування яких забезпечується системою державного медичного обслуговування. Теодор Пінкус з Університету Вандербільта наводить чітко задокументовані докази наявності градієнту СЕС у перебігу двох таких хвороб — цукрового діабету 1-го типу та ревматоїдного артриту.

Отже, найкращі фахівці в цій галузі заперечують, що головну роль у цьому питанні відіграє чинник доступу до медичного обслуговування. Вони не виключають його повністю (тим більше не пропонують, щоб ми відмовилися від спроб забезпечити загальний доступ до послуг охорони здоров’я). Як доказ, капіталістична Америка має найгірший градієнт, а скандинави-соціалісти найслабший, але все ж досить значний, незважаючи на соціалізм. Головна причина криється в іншому. Тому ми переходимо до другого за ступенем вірогідності пояснення.

Вайтгольське дослідження. Рівень смертності в різних професійних групах

ЧИННИКИ РИЗИКУ ТА ЧИННИКИ ЗАХИСТУ

ЧИННИКИ РИЗИКУ ТА ЧИННИКИ ЗАХИСТУ

Бідні люди у вестернізованих суспільствах більш схильні до надмірного паління та вживання алкоголю (ця схильність настільки виражена, що паління скоро стане майже винятковою характеристикою низького СЕС). Ця надмірність повертає нас до проблеми, порушеної в попередньому розділі,— дуже важко просто «сказати ні», якщо у твоєму житті мало що приносить радість. До того ж бідні люди, як правило, мають нездоровий раціон харчування — у країнах, що розвиваються, бідним важко дозволити собі їжу загалом, тоді як у розвинених країнах — здорову їжу. Завдяки індустріалізації мало яка робота в нашому суспільстві передбачає фізичне навантаження, а враховуючи вартість абонементів у шикарних спортивно-оздоровчих комплексах, бідні люди майже не займаються фізичними вправами. Відтак вони більше схильні до ожиріння, причому до появи фігури типу «яблуко». Малоймовірно, що такі люди пристібаються паском безпеки у машині, надягають мотоциклетний шолом або їздять у машині з подушками безпеки. Зате більш імовірно, що вони живуть в екологічно забруднених та криміногенних районах, у помешканні, яке погано отоплюється взимку і яке доводиться ділити з багатьма іншими співмешканцями (і так збільшується ризик підхопити інфекційну хворобу). Цей список можна продовжувати ще багатьма чинниками, які мають негативний вплив на здоров’я.