На жаль, може бути і третя проблема. Припустімо, що в певному суспільстві погане здоров’я бідних людей було більш чутливим до соціально-економічних чинників, ніж міцне здоров’я багатіїв. Тепер уявімо, що ви робите перерозподіл доходу в цьому суспільстві, вирівнюючи його,— передаєте певну частину статків багатих людей бідним.^[126] Можливо, такими діями ви трохи погіршите здоров’я багатих людей і набагато покращите здоров’я бідних. Незначне погіршення в нечисленній групі багатіїв і суттєве покращення у численній групі бідняків — і в результаті ми маємо здоровіше суспільство. Цікаво було б розглянути цю ситуацію в контексті стресу та психологічних чинників. Але Вілкінсон говорить про неймовірний висновок свого дослідження: у суспільстві з більшою майновою рівністю і бідні, і багаті є здоровішими за відповідні групи у суспільстві з меншою рівністю, але таким же середнім доходом. Тут криється якась глибинна причина.

ЯК МАЙНОВА НЕРІВНІСТЬ І ВІДЧУТТЯ БІДНОСТІ ПОГІРШУЮТЬ ЗДОРОВ’Я?

ЯК МАЙНОВА НЕРІВНІСТЬ І ВІДЧУТТЯ БІДНОСТІ ПОГІРШУЮТЬ ЗДОРОВ’Я?

Майнова нерівність і відчуття бідності можуть спричинити погіршення здоров’я декількома способами. Зокрема, Ічіро Кавачі з Гарвардського університету дослідив, як майнова нерівність посилює психологічний стрес і робить життя важчим. Учений є палким прихильником соціологічної концепції «соціальний капітал». І якщо «фінансовий капітал» означає розмір та різноманітність фінансових ресурсів, які ви можете використати в скрутні часи, то соціальний капітал виникає на рівні громади, а не на рівні окремої людини або окремих соціальних мереж.

Що становить соціальний капітал? Він утворюється, коли в громаді багато волонтерських ініціатив та організацій, до яких можуть приєднатися люди, щоб почувати себе частиною чогось більшого і не залишатися наодинці з собою. Коли люди не зачиняють вхідні двері. Коли члени громади завадять дітям псувати машину, яка не належить особисто їм. Коли діти не намагаються псувати чиюсь машину. Кавачі наголошує: що більша майнова нерівність у суспільстві, то менший соціальний капітал, а що менший соціальний капітал, то гірше здоров’я.

Безперечно, «соціальний капітал» можна виміряти багатьма способами, і це ще не до кінця сформована концепція, але у широкому сенсі він включає в себе такі складові, як-от довіра, взаємність, відсутність ворожості, активна участь у діяльності організацій заради спільного блага (від суто розважальних — ліга боулінгу, до більш серйозних цілей — спілки власників житла) та результативності таких організацій. У більшості досліджень наявність соціального капіталу вимірюється двома показниками: відповіддю на питання на кшталт «На вашу думку, якби у людей навколо була така можливість, вони б скористалися вами чи поводилися чесно щодо вас?» і кількістю організацій, до яких належить людина. Такі показники говорять, що низький соціальний капітал може супроводжуватися поганим здоров’ям, суб’єктивною думкою людини про своє погане здоров’я та високим рівнем смертності на рівні штатів, регіонів, міст і районів міст.^[127]