Але ж до чого вірно народ усе підмітив! Справді, невістка – чужа кістка, вона завжди в усьому винна… Отож не дослухаючись ні до чиїх порад, Павлусь дарма вивіз її в Канаду разом із собою. Ну то й що з того, що в посольстві Канади це його рішення лише вітали?! Що з того, що цю розпусницю Сніжану він малював на будь-якій своїй картині?! Хоч вершницею на коні, хоч пантерою, хоч папужкою… хоч навіть табуреточкою! Натхнення вона художникові дарувала?! Ага, натхнення!.. Гасати голими по квартирі й підкараулюючи в найнесподіваніших місцях, мазюкати одне одного фарбою – це тепер НАТХНЕННЯМ називається?! Це відверте збочення, ось що воно таке…

Тим не менш, не послухавшись нічиїх умовлянь, цей дурник Павлусь вивіз із собою за океан і цю свою Сніжану. І попервах вони нібито купалися в цілковитому щасті… Як раптом в черговому листі синочок з неприхованим сумом сповістив, що його дружина… завагітніла! І найголовніше, до її «інтересного становища» він аніскільки не причетний. Звісно, Павлусь зреагував на ситуацію так, як і мусив реагувати справжній чоловік, якому дружина «наставила роги»… Та заокеанська Канада – це далеко не Україна, там справедливе виховання чоловіком дружини називається «жорстоким поводженням». І як виявилося, за такі речі там можна під суд потрапити.

Та цим не обмежилося: доки тривав процес – Сніжана народила немовля. А після того, як генетична експертиза довела 99,9-відсоткову ймовірність батьківства Павлуся, справа набула зовсім іншого забарвлення. Тому вирок був показово суворим: повна конфіскація майна на користь постраждалої дружини і десять років в’язниці. А щоб іншим «дикунам» із середовища мігрантів неповадно було не просто руку на дружину піднімати, але навіть в уявній зраді нещасну звинувачувати – справа прогриміла на всю канадійську провінцію Онтаріо…

І от у черговому листі з буцегарні синочок писав матері, що все насправді зовсім не так, як виглядає ззовні. Що в усьому винна ця клята Сніжана, яка потайки сплуталася із спритним хитрющим канадійцем на ім’я Альфонс Боньє. Що він не тільки винайняв дуже вправного адвоката, але й підкупив лікарів, які підробили результати експертизи. Отож Сніжана не тільки народила дитину від того містера Боньє, але до того ж розлучилася з Павлусем через суд та повернула собі дівоче прізвище – Передрій. А головне – заволоділа картинами, які Павлусь вивіз в еміграцію, а також встиг намалювати, вже живучи в Канаді. Маючи зв’язки у мистецькому середовищі, містер Боньє продав конфісковані полотна «геніального українського художника Турсунова» за кругленьку суму, яку розділив навпіл із Сніжаною. І тепер обидва живуть на втіху собі, тоді як нещасний Павлусь горює за ґратами у виправній тюрмі Кінгстон…