– Дев’яносто кілометрів на годину, – відповів Спартак, кинувши погляд на спідометр.

– Отож-бо! А ти цю швидкість хоч би трохи відчуваєш?

Спартак лише плечима знизав.

– Тобі що, загалом нема чого сказати, га?..

– Н-ну-у-у, я не знаю…

– А ти давай, кажи, не тушуйся, – під’юджував Гжесюк.

– Н-ну-у-у, якщо так… – і після паузи Спартак процитував: – «Ты чё, кто же не хочет свой статус увеличить?! Тебе даже для этого убивать никого не придётся. Купишь себе Ландкруизер, будем всех давить…»

Спочатку Гжесюк очікував на можливе продовження, а не дочекавшись – спитав стримано:

– І що це було?

– Та так… «Масяня», епізод вісімдесят вісім, або «Регтаймъ номер пять. Муравьиная оратория (Лазиус неглектус)».

– Гм-м-м… Ну й назва!.. А «Масяня» ця твоя – що воно таке?

– Н-ну-у-у, Ричарде Бернардовичу, такого не знати!.. «Масяня» – це Куваєвський[115] мережевий флеш-серіал. Сама ж Масяня – це дівчина Маша, яка сама про себе каже: «Я – девушка приличная».

– Це та Масяня, яку з трьома волосинами на голові намалювали?

– Вона сама.

– І ця твоя Масяня… Вона щось в автівках тямить?

– Масяня не моя, а Куваєва, і тямить вона в усьому, що…

Договорити він не встиг, оскільки Ричард Бернардович несподівано різко вдарив по гальмах. Тоді під шалене їх вищання Land Cruiser крутонуло, все тіло Спартака за інерцією мотнулося праворуч, він ударився правою скронею в стінку автівки й знепритомнів.

* * *

Отямився вже, ширяючи серед золотавих хмар. Перед ним у повітрі висіла огромезна червона постать, схожа на чоловічу, але якась трохи безформна, лише за її спиною тріпотіли, розганяючи навсібіч пригорщі блискіток, гігантські крила, що переливалися усіма «палкими» кольорами – від жовтогарячого до вишневого. Стоп-стоп, то це ж!..

– Багряний Янголе, це ти?..