– Так це ж кореспондентка ваша і пороздавала вчора стрічки всьому двору, – охоче повідомила бабулька. – Роздала й сказала усім пов’язати. Інакше, мовляв, приїдуть гицелі та повиловлюють усіх тварин, у кого стрічок не буде! То як же не пов’язати?! Вони же ж душі живі, шкода їх!..

«Ох, пані Стефо, пані Стефо, до чого ж ви креативні!..» – подумав головред про заступницю. Втім на шляху до метро він помітив, що революційними стрічками помічені не тільки хатні та дворові тварини, але й гілки дерев, зливові труби та навіть сміттєві баки! Помаранчевими стрічками буяв буквально весь Київ!..

З редакційним завданням як таким він упорався відносно швидко. Біля входу на стадіон «Динамо» і справді тупцювали близько півсотні людей, які виглядали розгубленими та дивилися на уквітчане помаранчем довкілля з явною огидою. Серед них знайшлося четверо сміливців, які погодилися наговорити на диктофон Спартакові все, що думали про «оранжеву наркоманську отару баранів». Щоправда, фотографувати себе зблизька не дозволили – отож головред непомітно зробив здалеку кілька загальних знімків. Ну що ж, для невеликого репортажу має вистачити…

Але вертатися до редакції «Буржуїна» він не поспішав. Чому?.. Якщо чесно – хотілося розшукати Терезку і з’ясувати, як вона поживає та чи сподобалися її товаришам канапки з чаєм?! Це ж Спартакові вже 41 рік, а вони ж двадцятилітні шибеники!..

Раптом згадалося, як тато Андрій давав йому мудрі настанови: «Геніальні діти народжуються, коли у тата й мами різниця у віці років хоча б двадцять, як не сорок. Коли батько старий, а мама – молода дівчина». От він, наприклад, саме на два десятиліття старший від Терезки. Господи, невже ж у них таки народяться геніальні діти?! Дай їм, Боже, розібратися в усіх премудрощах цього карколомного життя…

А втім!..

Спартак як слід трусонув головою. Якісь дурниці спадають на думку. Очевидно, це наслідок втоми під час відрядження. А ще він знатно вдарився скронею, коли Land Cruiser Гжесюка закрутило на ожеледиці. Ото й лізуть всякі нісенітниці в мозок…

Треба все ж продумати сюжет про трьох товаришів, який поки що існував, швидше, на рівні відчуттів, а не літературної конструкції.

І ще треба неодмінно розшукати Терезку!..

Можливо, він би ще й Назара Амосовича пошукав… Проте з моменту їхньої останньої розмови минуло вже півтора місяця. Якби бомж лишився живим, то неодмінно зателефонував би. Та ще й віщий сон цей… чи то віще марення?! У будь-якому разі Спартак не сумнівався, що безхатька вже нема серед живих, а тому шукати його тут, «на революції», не варто.