Ініціатором депортації Солженіцина був саме Андропов, і саме він наполіг на такому варіанті «припинення антирадянської діяльності» на засіданні Політбюро, де вирішувалося це питання. «Діючи за всіма правилами бюрократичної інтриги і експлуатуючи параноїдальні страхи інших членів керівництва, Андропов мало-помалу зробив КДБ одним з ключових відомств. Навіть за Сталіна на район був один уповноважений НКВС. За Андропова було створено райвідділи КДБ зі штатом співробітників, які «опікувалися» майже всіма підприємствами і організаціями.

Особовий склад отримав високі оклади і привілеї, яких не мали ні МВС, ні армія.Пряму корупцію і хабарництво серед підлеглих Андропов жорстко карав, але, завдяки контролю над усіма сферами життя і взаємної підтримки, офіцери КДБ, навіть невисокого рангу, отримали можливість вирішувати будь-які особисті питання, від вступу сина або дочки до вишу – і до встановлення на дачі авіаційного насоса для зрошення. Кадровою політикою відали партійні органи, але склався порядок, за якого жодне бодай трохи важливе призначення не могло відбутися без висновку КДБ про кандидата» (там само).

І Андропов досягав свого. У 1973 році він стає повноправним членом Політбюро ЦК КПРС, тобто піднімається на самісіньку верхівку Олімпу, зупинившись (поки що) лише в кроці від трону Генерального секретаря. В цей час формується «трійка» союзників Андропов-Громико-Устинов, яка завдяки своїй поінформованості, стає дуже впливовою у Політбюро. До речі, Громико стає членом цього органу в один день з Андроповим, а Устинов навіть на півтора місяці раніше. Усі троє, конкуруючи з Черненком за вплив на внутрішню політику, були ще й найбільшими «яструбами», які намагалися «поховати» мирні ініціативи Брежнєва у політиці зовнішній. А вони були доволі масштабними. Угоди про часткове скорочення наступальних озброєнь та інші важливі документи готувалися сім років, відколи було підписано тимчасову угоду «Про деякі заходи щодо обмежень стратегічних наступальних озброєнь» терміном на 5 років, за яким «заморожувалося» будівництво та переобладнання пускових установок усіх типів для ракет з ядерними боєголовками. Одночасно готували більш масштабну угоду. Боролися за кожну кому.

У цей період США намагалися налагодити стосунки з СРСР на тлі військової і геополітичної поразки у В’єтнамі, стрімкого зростання цін на нафту через арабсько-ізраїльський конфлікт (радянські спецслужби та дипломатія не в останню чергу через зацікавленість у високих цінах на «чорне золото» усіляко інспірували ескалацію напруги) та загальний страх перед ядерним конфліктом.