Добре хоч, що лише в обидві щічки, бо Леонід Ілліч полюбляв наостанок впаяти потужний поцілунок просто у вуста. Взасос. У югославського диктатора Йосипа Броз Тіто якось аж губа порвалася.

Взагалі, ця брежневська звичка досі заганяє у глухий кут істориків та психіатрів: що то було? Дехто вважає, що фірмового «потрійного поцілунку» його можливо навчив лідер Палестини Ясир Арафат, мовляв такі поцілунки в традиції арабів. Вони справді так роблять, але як правило у щоки, або навіть імітують його, просто торкаючись щокою до щоки. Погодьтеся, любі читачі, ще можна було би зрозуміти, коли Брежнєв цілував Індіру Ганді у вуста її медові. До Маргарет Тетчер пнувся (вона щоправда вивернулася) – теж зрозуміло: хоч і немолода, але жінка. Але чи нормально рватися цілувати бородатого Фіделя Кастро або 67-річного Еріха Хоннекера?

А ви бачили президента Центральноафриканської республіки Бокассу? Багато хто з політиків, аби не знудило, усіляко намагалися уникнути цього прояву брежнєвської «любові». Румунський диктатор Ніколай Чаушеску навідріз і в дуже жорсткій формі відмовився цілуватися.

Фідель Кастро, знаючи про цю звичку радянського генсека, перед зустріччю з ним запхав собі до рота здоровезну кубинську сигару, яку, по всяк випадок, не випускав усю церемонію зустрічі. Чи був Брежнєв прихованим геєм, як припускають деякі дослідники? Доказів цьому немає. Протягом життя він мав десятки коханок і одноразових, імена яких упали в Лету, і постійних, як «фронтова подруга» Тамара Лаверченко або артистка Анна Шалфеєва – справа, як кажуть, «житейська» (правда, обох за державний кошт Леонід Ілліч квартирами забезпечив – відверта корупція та зловживання службовим становищем) – але про контакти з чоловіками жодних відомостей немає.

Буває, що людина приховує це усе своє життя, особливо якщо вона робила партійну кар’єру в СРСР. Можливо, щось сталося з психікою Брежнєва після чергового інсульту. Але погодьтеся – це ненормально. Та ми відволіклися.

Віденський саміт був по суті лебединою піснею Леоніда Брежнєва. Його вистачало лише на короткочасні формальні ритуали по 15-20 хвилин. Він давно був медикаментозно залежний – на сильні снодійні та заспокійливі препарати генсека підсадив «дбайливий» Андропов. Лікарі та близькі намагалися боротися, але Леонід Ілліч все одно діставав чудодійні пігулочки, без яких не міг спокійно спати. Діставав через різних людей: друзів Цвігуна і Черненка, але передусім – голову КДБ та його людей. То були атіван, радедорм, еуноктин, седуксен, нембутал. Пігулочки він запивав «Зубрівкою» – хтось йому сказав, що так вони краще діють. «Зубрівкою» генсека постачав той таки Андропов. Цікаво, що за офіційною версією не шеф КДБ винен, а якась медсестра Надя. Вона, негідниця, за власної ініціативи начиняла першу особу держави нембуталом, який, між іншим, є наркотиком.