Урядові частини були незрівнянно меншими (близько 15 тисяч жовнірів), хоча складалися з воїнів-професіоналів. Коли наприкінці червня козацько-татарська армія підступила до Старокостянтинова, шляхетські загони під командуванням Адама Фірлея вирішили не випробовувати долю й відступили до добре укріпленої Збаразької фортеці, розташувавшись табором під її стінами. Спроби взяти цей табір, на штурм якого Хмельницький кидав непрофесійних вояків, не жаліючи людські життя, закінчилися невдачею. 10 липня почалася місячна облога шляхетського війська під Збаражем (зараз районний центр Тернопільської області). Попри чималі труднощі, нестачу продовольства шляхтичі трималися[630]. Їхнім героєм став Ярема Вишневецький, який очолив оборону табору. Після цієї оборони руський князь набув чималої популярності серед шляхетського загалу.

Поки тривала облога, на українські землі почав наступати литовський гетьман Януш Радзивілл (1612–1655)[631]. Але йому перепинило дорогу козацьке військо в районі міста Лоєва на правому березі Дніпра. Козаками командував Михайло Станіслав Кричевський (? — 1649)[632], давній товариш Хмельницького (вважається, що він допоміг йому увільнитися з ув’язнення, в яке майбутнього гетьмана запроторив Чаплинський). У битві із Радзивіллом Кричевський загинув, але литовський гетьман припинив наступ.

На допомогу обложеним під Збаражем йшов Ян Казимир зі своїм військом, яке налічувало приблизно 15–20 тисяч чоловік. Назустріч йому рушив Хмельницький з татарами. 15 серпня під час переправи через річку Стрипу в районі Зборова козаки й татари влаштували засідку королівським військам. Відбулася жорстока січа, в результаті якої загинуло й було поранено близько 7 тисяч шляхтичів. Королівський табір опинився в пастці.

У таких умовах король Ян Казимир вирішив піти на переговори. Але не з Хмельницьким, а кримським ханом. В українській літературі зустрічаємо міркування, що ці переговори відбувалися за спиною гетьмана, що хан зрадив його і т. ін.[633] Насправді ключовою фігурою в козацько-татарському таборі був Іслам-Гірей. За своїм соціальним статусом він був вище Хмельницького. Останній трактувався польською стороною як підданий короля, у той час як кримський хан був суверенним володарем. Зрештою, в самому татарському таборі Хмельницького розглядали як свого підданого.

В українській літературі фігурує поняття Зборівський договір. Те, що було досягнуто в перемовинах під Зборовим, проблематично назвати договором — принаймні в сучасному розумінні цього слова.

Іслам-Гірей надав королю лист[634], де говорилося, що він задовольняє прохання Яна Казимира припинити ворожнечу між двома сторонами й встановити мир між державами. Головні положення цього послання зводилися до такого.