Насправді вдала політична комбінація, пов’язана з одруженням Тимоша на дочці молдавського господаря, закінчилася фіаско, а для гетьмана — ще й сімейною трагедією, втратою сина.
Лупу не поспішав видавати Розанду за Тимоша. Цей шлюб був йому не вигідний хоча б тому, що міг позбавити підтримки господаря з боку польського короля, яка була йому далеко не зайвою, щоб утриматись на троні.
Весілля гетьманича й господарської дочки, яке мало відбутися в кінці 1650 р., так і не відбулося. Наступного року, коли спалахнула чергова війна між збройними силами Речі Посполитої й козацько-татарським військом, Лупу тримав сторону короля. У той час про весілля й не могло бути мови. Проте наступного, 1652 року Хмельницький змусив Лупу віддати свою дочку заміж за Тимоша. Наприкінці липня в Молдавію рушило 6-тисячне козацьке військо, такі собі «свати»[653]. Господарю нічого не лишалося, як виконати стару обіцянку, дану майже два роки тому. У серпні в Яссах відбулося вінчання Тимоша й Розанди. А вже у вересні молодята повернулися до Чигирина. Та подружнє їхнє життя тривало недовго.
Весною 1653 року незадоволені молдавські бояри вчинили заколот проти свого господаря. Їхнім лідером став Георгій Штефан, який претендував зайняти престол. Його підтримали правителі Волощини й Семиграддя. У цій ситуації Лупу попросив допомоги в Хмельницького. Той послав козацький корпус на чолі зі своїм сином Тимофієм у Молдавію. Козаки взяли Сучаву, де знаходилася резиденція господаря, й пішли далі воювати на Волощину. Їм протистояли об’єднані волоські й семиградські війська, які зуміли відкинути козаків назад до Сучави й взяти це місто в облогу.
В українській історіографії поширена думка, ніби походи в Молдавію, одруження його сина з Розандою Лупу були пов’язані з далекосяжними державними й династичними планами Хмельницького. Нам видається, що це перебільшення. Молдавія, де практично була відсутня династична наступність і яка знаходилася в залежності від Османської імперії, була «напівдержавою».
В українській історіографії поширена думка, ніби походи в Молдавію, одруження його сина з Розандою Лупу були пов’язані з далекосяжними державними й династичними планами Хмельницького. Нам видається, що це перебільшення. Молдавія, де практично була відсутня династична наступність і яка знаходилася в залежності від Османської імперії, була «напівдержавою».
Хмельницький, бажаючи допомогти своєму синові, вирішив послати війська в Молдавію. Однак зустрівся із саботажем полковників, які заявляли, що треба боронити свою землю, а не воювати на чужині. Більшість із них неприязно ставилася до Тимоша Хмельницького, який відзначався гордовитістю й запальним норовом. І хоча гетьману вдалося спорядити військо до Молдавії, але прийшло воно на допомогу пізно. Під час облоги Сучави гетьманич був важко поранений і помер. Його тіло відвезли в Чигирин, де поховали в кінці жовтня 1653 року.