Російські війська переважно вели військові дії на литовських землях. На допомогу їм був посланий козацький корпус у кількості 18 тисяч чоловік під командою Івана Золотаренка (? — 1655)[679]. До осені 1654 р. московіти взяли Полоцьк, Вітебськ і Смоленськ. А Золотаренко захопив Бихівський, Кричівський та Могильовський повіти. Тут на зимові лежі й лишилося його військо.
У цей час українські землі виявилися недостатньо захищені. Навесні і влітку 1654 р. точилися локальні бойові дії в районі Подністров’я. Основні ж бої були попереду. Цього ж літа різко для України змінилася зовнішньополітична ситуація. У червні помер хан Іслам-Гірей. Існує легенда, що його отруїла одна з його дружин, що була українкою. Мовляв, вона хотіла помститися за свою сплюндровану землю. Якщо ж ця благочестива й патріотична легенда відповідає дійсності, то можемо лише «подякувати» цій бранці — вона для України зробила «ведмежу послугу». Як би не було, але Іслам-Гірей належав до вірних союзників Хмельницького. Більше того — їх пов’язувала особиста дружба. Зі смертю Іслам-Гірея Хмельницький втратив дуже багато.
Наступник цього кримського хана, Махмед-Гірей (1610–1674)[680], був політичним противником свого попередника. Він вирішив чинити інакше, ніж Іслам-Гірей. Тому уклав «вічний мир» з Річчю Посполитою проти Московії. На той час Османську імперію вже не цікавила ні Річ Посполита, ні козаки. І тим, і другим було не до турків. У цій ситуації хан міг вести таку гру, яка йому була вигідною.
У жовтні 1654 р. 30-тисячне військо під керівництвом коронного гетьмана Северина Потоцького вступило на терени Брацлавщини, а в бік Умані рушили татарські загони. Хмельницький, не маючи належних сил, не міг їм нічого реально протиставити. Коронне військо захопило на Поділлі велику кількість міст і містечок (понад сто). Деякі з них зазнали знищення. Повністю було знищене місто Буша, яке героїчно оборонялося. Багато русинів-українців Поділля змушені були покинути свої землі, втікаючи до Молдавії та на Лівобережну Україну.
У січні 1655 р. коронна армія й татари об’єдналися. Тоді ж на допомогу Хмельницькому прийшли московські війська під керівництвом Василя Шереметьєва. 29–31 січня відбулася велика битва над річкою Багвою поблизу Охматова (нині село в Жашківському районі Черкаської області). З одного боку билися польсько-татарські війська, з іншого — московсько-українські. Битва не дала переваги ні одній зі сторін. Зате втрати були величезні. Цьому сприяли важкі погодні умови, сильні морози. Згадана битва принаймні зупинила наступ коронних військ.