— Го-гооо, хай би хтось не випив, то його відразу б — у libertè[64].

— А це що?

— Установа для зрізання голів, ґудзик потягне — панц-панц! — пошаткований гладенько.

— А хто шаткує?

— Ірод урядовий, йому платня пливе за це, як вода, а ще за кожну голову додатково. Це називається…

— Але у нас про таке не чути, — перервав його Мандат.

Панцьо турботливо відповів:

— У вас інша гноївка, у кожного своя.

— Що це ще за гноївка? — роздратувався Матарга, — хто ж у нас п’є гноївку?

Цвилинюк заспокоював:

— Залиште, Матарго, наш паночок глибоко-вчений, це не та гноївка, ця з книжок.

Панцьо знову відкрив рота.

— У вас та, якою вас попи поять, але зараз вже ллється нова, нова…

Старий Кочерган з усмішкою примирював:

— Не журіться, йде сонце, весна, всяка гноївка усякне, та й гаразд.

Матарга обурювався на Панця:

— Дим, дим, і не соромно вам родовитих ґаздів морочити за те, що вас прийняли, як свого? Не слухайте його, люди, це все від заздрощів.

Панцьо, щоб заткнути того остаточно, нетерпляче випалив:

— Знаєте, що над головою? Про конституцію ви чули? Фігу! Буде вам орднунґ, бутин і конституція.

— Ну власне, — попросив зовсім не переляканий Цвилинюк, — конституція, весь час про це говорять, ану розкажіть нам, паночку.