Светлый фон

Ясьо надувся і втаємничував у плітки, ніби поважно.

— У лісі під папороттю висиджує йому яйця.

Вони почергово то хихотіли, то голосно сміялися, то шепотілися, розглядаючись, чи хтось не чує.

Ведучи за вуздечку коня, навантаженого з чубком, жінка Цвилинюка з Ясенова, немолода, бочкувата, але рухлива, а навіть агресивна Юстинка перегнала всіх. Примружуючи червоні очі, дещо заплилі так, як від частого гасіння спраги горілкою, щойно побачила чоловіка, покрикувала радісно, хоч і з удаваною злістю. За потоком Цвилинюк застиг у щасливій посмішці і слухав. Ніхто не дивувався, бо ніхто не сумнівався, що на таку люблячу жінку нема чого кричати, зате на люблячого чоловіка кричати можна і треба. Юстинка виступала:

— Ах ти, лайдаку пустий! У хаті тобі серце в’яне, зі смутку гинеш, весь час «kafe і kafe», і щораз то худіший, а тут подивіться на нещастя! який червоний, розпухнув від здоров’я.

Щойно вона перетнула потік, Цвилинюк обійняв її ніжно, відразу ж взяв вуздечку і поклепав коня на привітання. Петрицьо знайомився, тішився також, а Цвилинюк, перериваючи окрики жінки, представляв і хвалив Панця:

— Юстинко солоденька, ось це наш побратим, славний паночок з великого світу. Слава!

Юстинка не слухала, віталась навколо, а потім на втіху юрбі шваркотіла далі:

— Го, го, я вже знаю, яке це kafe.

Цвилинюк наполягав:

— Слава, кажу, розумієш, що слава?

Збуджена впертістю чоловіка Юстинка, ніби на показ ображала пристойність:

— Слава, га, крути кєрма, як ти вмієш, а я вже знаю, котра це kafe, напевно тобі пуцька фуркотить до якоїсь дівки, того ти такий червоний.

Компанія, відгадуючи бажання Юстинки, розважалася, реготала, а Петрицьо, ніби й шепотів, але досить голосно, на вухо Юстинці:

— Добре кажете, я бачив, як він обіймав…

— Ну, бачите, а котру? — втішилася Юстинка.

— Смереку, — відповів Петрицьо, — бо не міг вас дочекатися.

Серед загальної веселості Цвилинюк дивився на жінку з ніжністю, голосно прицмокував, як то прицмокують на красу.

— Юстинко солоденька, тут добре, як на небі, а для раю тільки тебе не вистачає.

Ясьо бурмотів до приятелів: