— Я весь час танцюю з форелями, ловлю, щоб їм було весело.

— Як це весело?

— Кожній, коли її з’їдять.

— А не тому, хто їсть?

Панцьо розговорився:

— Той, кого з’їли, вже має спокій, сам не хоче їсти і його вже більше ніхто не з’їсть. А тому, що їсть, йому найгірше, він весь час голодний, ніколи не наїсться. Блохи і воші мучаться найбільше.

— І вони мучаться?

— А хто ж? Їм треба стільки з’їсти і ніколи не закінчать.

Марійка трохи скривилася і змінила тему запитань:

— А ви кого найбільше любите в бутині?

Панцьо відповів не заїкаючись:

— Фоку, бо він найдурніший.

Марійка дивно засміялась.

— А не найрозумніший?

— Якби був розумним, то прогнав би мене відразу на сніг, а потім бутинарів, всіх по черзі.

— І хто йому зробив би роботу?

— Щотижня хтось інший так, як влаштовують розумні багачі на світі: викидати! виганяти! бо інакше збанкрутують.

— Що це означає?

— Знаєте, що таке банк? — запитав Панцьо.

— Ні.