Тоді Фока і Савіцький взяли його попід руки, але Панцьо грубо виривався. Зразу ж і Цвилинюк, що вірив у дружбу з Панцьом, ніжно його переконував:

— Паночку, побратиме, у вас справжня палата, всі мови, і не годиться.

Панцьо раптово зірвався, наче його вдарили під дих, а з його горла, як при приступі епілепсії, вирвався скрегіт. Слова булькотіли у роті, як повітряні бульбашки з уст того, хто тоне, а потім вирвались, як блювотиння, що переривалось стогонами хворого. Він вигукував то понуро, то плаксиво сліди спогадів з різних кран і різних часів, неначе мішечки пам’яті висипалися до одного котелка і ця кипуча саломаха вистрілювала вересками то проклять переслідуваних, то знущаннями і погрозами переслідувачів. Іноді він задихався, а потім знову фуркотів як зламана прялка. Навколо нього ще палахкотів сміх залишками веселості, але потім погас, як випалена свічка. Панцьо кричав:

— Ordnung! zu Befehl! Habt Acht! Halts Maul! Rend! Parancs! Vigyaz! Legy rèsen! Für Gott und Kaiser! Dreck! Garde à vous, merde à vous, merde perdue, смерди-перди в кукурудзу насери — Verbot im Namen seiner Majestät! Vat-en merde, je m`en foue, ègaliè, pelottez, souffletez, calottez, libertè, бенькартè, файданіте, frajdernite, ruez, petez chiez, crachez, crevez! — Бідачинелло, poverello, pouvre chien, szegeny kutya, golan sarac, drac gol, armer Teufel, zum Teufel, a drac! fort! — Purec, gewałt, ben sich, im pejger, epes Utem, puryc a trynk, a sztykełe brojt! — Halts Maul merde! — Puryc pitiè — Halts Maul, anbinden den Scheisskerl, zur Rutengasse Batalion im Laufschritt antreten, marsch! Habt acht, Herr Gott, los! — Puryc baj Gotб mame gewałt — Los! tratatata. Soit! Maus-tot! Hoch Parmregiment! hoch auf seine Majestät mit seiner Fotz! Hurra, auf alle Huren! Hoch General Potz! Насеру матери, kotz![66]

Всі застигли, ані посмішка не здригнулась, лише Цвилинюк, підходячи на пальцях до Панця, ніжно його заспокоював:

— Але ж ви, паночку, язиками махаєте, ну тихо вже, тих…

Та ошалілий Панцьо з витріщеними вгору очима стиснув погрозливо кулаки і видобув з себе твердий голос. Як всі більше чи менше зрозуміли, він відкрито блюзнив. Почувши це, війт кинув погляд на Фоку та на Савіцького і хижим кроком подався в напрямку колиби. Панцьо викрикував:

— Господи, помилуй, помилуй, помилуй! Отче духовний, дівку єби, лише не силуй! Святий духу, вознесися, нема духа — удушився, засмердівся! Апостоли, святі апостоли, не серіть в штани, лиш — в постоли! Szmaisruel! Lejces fyn dane tabuches! Istenem jo Istenem, baszamaty kutya, sàrga szar! Allah kismet, jebemtiboga! Misericordia dio, porcoldio, ciavoldio! Шимбале, загадка така; внизу мавпина драка, всередині папа кака, зверху божа срака. Majestät merde! viribus unitis — всрався не дався! A rich dan taten Majestät! a kosower Horb! a kitywer kełe! a brech di kiszkes! kisz mych in tuches Majestät! Majestät tarach! Majestät mit Gott, насерматери tot!