— Того зачарувала, лежить напівмертвий, голова йому от-от трісне, а цьому дідуганові роздула вогонь у голові, що він гавкає на Бога і ригає на маєстата.

Вітролом сумно кивнув головою:

— Хто знає, може…

Мандат, потягаючи пиво, легковажно втішав:

— Це швидко минає, хто хоче бути дурний, той піддається чарам, а хто не хоче — чхає на чари.

Матарга знову запалився:

— Минає? ой, чоловіче, чорт не минає.

Старий Кочерган, що стояв неподалік, знову примирював:

— Люди божі, це не чорт, це весна, все хоче жити, рухається. І нехай рухається, не будьте ви такі зимові.

Пиво повертало спокій. За пивом весняний храм закінчували молодіжними забавами, які зазвичай можна бачити на церковних подвір’ях після Великодньої Служби. Вони створили рухомі будівлі, так звані «церковці». Юнаки, обіймаючи один одного за плечі у колах по чотири чи по шість, тримали на плечах по двох і по трьох, а іноді ще й на плечах тих, немов на другому поверсі, стояв один або й двоє. Покроплені пивом пустотливі церковці брикалися, фундаменти брикалися, скакали і танцювали, склепіння і дахи хиталися, а куполи падали з криком на землю. І знову будувалися церковці, тепер вже більш обережно вони одна за одною проходили навколо столу і колиби. Потім молоді хлопці разом з дівчатами гралися у «курочки». Юнак, що грав роль пана, розмахуючи широко паличкою, щоб підкреслити панське марнославство, зіштовхував навколо себе капелюхи і йшов на прогулянку до лісу. Другий, що грав роль хитрого слуги, не хтось інший як Петрицьо, негайно ховав курей, тобто дівчат. Повернувшись і не знайшовши курей, «пан» лупцював Петриця паличкою, а той викривлявся, блазнював і, показуючи панові язика, скакав навколо нього накарачках. Битий паном і надалі, він верещав і скликав курей. Дівчата вискакували із укрить з кудкудаканням і з писком, дзьобали, шкрябали і щипали пана, аж поки той, не покинувши паличку, серед голосного сміху, утікав до лісу. В свою чергу хлопці з розмаху перескакували один через одного, а потім Матарга, названий «фюрером», тобто командиром взводу, повертаючи армії честь, щойно надірвану Панцьом, гучним голосом закликав: «Habt Acht!», а відлуння з лісу відповідало: «Acht». Потім голосно командував: «Doppelreihen, rechts um». А відгомін з лісу повторював: «um». Для рівноваги пригадали собі і більш давні забави: кидали рогатинами у ціль і відразу ж визначили нагороди для переможців. Вони отримували право поцілувати публічно трьох найгарніших жінок. Відразу ж проголосували за допомогою білих, чорних та строкатих квасолин і після підрахунку виявилось, що найгарнішою було визнано Марійку, другою найгарнішою дещо неочікувано було обрано Юстинку Цвилинючку, а третьою стала Гулюкова вдова. Потім досить довго і терпляче кидали рогатини, а після підрахування вдалих кидків першу нагороду призначили Савіцькому, другу — Гарасимкові, а третю — Мандатові. Іванисько не брав участі.