Томашевський пронизливо захихотів, щоб похитнути Матаргу, але його компанія, хоч також підсміювались, була несподівано заскочена все новими ідеями Матарги, тож ще й самі не знали, як його заткнути. Тимчасом Панцьо вирвався з кутка і почав вовтузитись. Матарга занепокоївся, а Панцьо, підбігаючи до ватри, агресивно дзявкнув:
— Па-пароходами чи па-паровозами, а Вічний Жид давно прилетів, політав і щез. Але це дурниця! Ще й не такі електрики, не такі вози-паровози-огневози-громовози на вас налетять. Спопелять вас на місці, не встигнете й оглянутись.
Матарга відкрив рота, чи то не зрозумів, чи то злякався:
— Хто? Вічний Жид? Тож і я кажу…
— Ка-кажу ж, ніякий не Жид дурний, а сам головний кі-кінець. Це піде
— Який ще кінець? — занепокоївся Матарга.
Панцьо вистрелив не затинаючись:
— Кінець світу, з дня на десь, вирахуваний за календарем.
Матарга глибоко зареготав, немов заіржав. Відчувши успіх, він захищався цілком вправно:
— За календарем? Панове, таж з календаря вичитують погоду, а що не вичитають, все брехня, все навпаки.
Панцьо розкашлявся, потім знову розкричався, шмагаючи Матаргу солдатськими словами:
— Матарго, такий з вас файний кутасисько, вирощений, як ялинова башта! То не робіть з себе залуплину хуйовину! Соромтеся трохи своєї дурноти. Погода з календаря — це дурні книжні балачки, це так. Але Юрій, чи Великдень, чи свято Петра, це, мабуть, певне? Вирахуване що до години, чи ні? Так само і кінець світу. Я одного разу на власні вуха чув такого тупака із носом закрученим, аж до самої губи, а він мені з вашої Біблії святої-крутої з точністю вирахував: чотири вози-огневози, а той з чорними кіньми із заходу сонця прямо на північ туди до вас привалить. Все це сам ваш Бог накрутить. Розлютиться, заричить, чорта за візника поставить і кинеться на вас, як лев. І відразу ж примчать громовози, вогняний потоп.
Фока дивився на Панця здивовано. Тихо прошепотів:
— Для чого ви це все вигадуєте?
Панцьо важно посміхнувся:
— Аби якнайшвидше сідали на дараби і рятувалися до Румунії. Зараз — вже.
Зворушений, а навіть потрясений Вітролом видобув стогін з глибини грудей:
— Спаси, Боже! Кінець з календаря! Про кінець світу я чув, але щоб так швидко і з календаря. Видно, правильна кара і в самий раз. То чого ж утікати? Пхатися під громи і під вогняних коней?
Панцьо викрикував без запинки: