Його розбудив дошкульний холод, він тремтів від того, що цілий був мокрий. Де б це зігрітися? Хіба-що пробігтись по помосту. Він визирнув з бочки. День вже був світлий, але дощ все хляпав, хляпав.

І що це за диво? По помості ходила розміреним кроком панночка під парасолею, така панночка, що аж любо. І для чого це їй? Ходила і мокла сирітка. Може це й соромно зачіпати незнайому, може й правила такі, що не можна зачіпати панночок з високої кості? Але як же не запросити, щоб сховалась, щоб не мокла бідненька? І як це з нею заговорити? Та як би інакше — по-панському, по-коломийськи, так, як він чув на плебанії, так, як розмовляє двірський лісник пан Розвадовський. Він висунув голову з бочки, посміхався якнайввічливіше:

— Панночко делікатна, вибачте, що прошу, це не те, щоб я вас зачіпав, нехай мене Бог боронить, щоб я мав вас за якусь таку. Не гнівайтесь, прошу, ходіть до бочки, бо мокро.

І диво не диво, от що може панська мова! Панночка зрозуміла, промовила також по-панському, по-коломийськи.

— Добре, мій хлопчику, чому б і ні.

Панночка пишна, колихалась на своїх стегнах, дещо піднесла червону спідничку, склала парасолю і засунулась до бочки. Відразу зрозуміла, що Мандат тремтить від холоду, не дбаючи про спідничку, вони присунулася досить близько і сказала, як стара знайома:

— Ви змерзли, треба загріти. Мене звати Роза.

Мандатові трохи відібрало мову, але відразу ж віддало:

— Мене звати Петрисько, а ви панночко звідки, з Коломиї?

— Саме з Коломиї, — радісно відповіла панночка.

Мандат зрадів, що вона втішилась, а панночка оглянула його уважно і сказала:

— Ах, як гарно, Петрисько, а гроші у вас є?

— Ні, панночко люба, грошей немає, але Пан Бог дасть, бо я привіз дерево, а далеко в горах я залишив жінку і дітей.

— Жінка далеко, то присувайтеся ближче.

— Нехай мене Бог береже, панночко, щоб я пастирського стану до вас, до такої панночки, зухвало пхався.

Панночка підсунулась ще ближче, сама влазячи на коліна, ніжно заохочувала:

— Ну, то ходімо до священика.

Мандат не повірив вухам.

— До священика, чого?

— Грошей у вас немає, жінка далеко, то що ж робити? Священик, шлюб.