Мандль засміявся дещо заголосно:

— Йдеться про той скандал з Вінервальдом. Тоді хвалили, що це геніальна ідея, бо вирубка під боком і під вікном дирекції. Легко перевірити для кредиторів і для банків, а комунікація для відправки дерева у світ просто вимріяна. А разом з тим — що моя полюсна ідея з Карпатами непрактична, бо це десь коло полюса.

Гусарек, притишуючи голос, говорив засмучено:

— Що ж з того, що ідея хороша! Я не терплю геніальності, бо вона відразу дорого обходиться. Якби не такий простий, бо дешевий винахід Мандля, то де б ми зараз були? Ми стягнули б собі на голову великий фінансовий скандал. Трастові довелося б доплачувати, і ми всі втратили б посади. В результаті ще до недавна ми тратили на себе щедро у тих місцях, яких не могли зголосити, і приховували це у книгах. Га, це втомлює, бо одні геніальні, а моя голова нехай сивіє над тим по ночах.

Пожвавившись, Якобс трохи задихався:

— Я не знаю цієї справи, але й для нас в Угорщині вона може бути повчальною. Перешіптувалися, що все почалося із підкупу якихось другорядних чиновників. А для чого ж бруднитися? Якщо платити — то наверху, і відразу справу за горло.

Гусарек відповідав весь час притишеним голосом:

— Одна фатальна дурниця доганяє іншу. Почалося ніби крочок за крочком, але відразу з витрат, як запевняли, нікчемних. — Гусарек стогнучи підвищив голос: — Гарна мені нікчемність! Я вірю тільки в реальні справи, без копійки змарнованих коштів, хабарів чи представницьких! Не можна починати з витрат, бо з таких коштів відразу родиться справа totgebenen[94] — пояснював знову спокійно. — Тож за допомогою таких нібито дешевих протекцій вдалося отримати контракт від дирекції державних доменів і мовчазну згоду наглядових структур, а це вже не могло бути надто дешеве! На вирубки в улюбленому для прогулянок віденському ліску! Думка любителів прогулянок відразу ж розкричалася, преса також, особливо такий-собі Шьоффель викрикав: «Капіталістичні акули, морські пірати!». Замість того, щоб спокійно перечекати чи вплинути на пресу, то наш офіс, особливо один там, вирішили погратися в агресивний капітал. Це опинилося в суді. Суддя, що мав борги, виявився приступним, похапцем ствердив фальшивість інформації з преси, а навіть злий умисел. Коли ж у свою чергу преса, навіть не надто сміливо, легко ляснула по вироку, то цей надвразливий, ба лоскотливий суддя, може й під натиском наших, почувся ображеним і звинуватив винуватців того вітру в образі суддівської гідності. Звинувачені зовсім не злякалися, бо справа прийшла до суду присяжних, і любителі прогулянок у Вінервальді, підстібнуті плітками, виправдали звинувачених. Тріумфальні плітки розширилися, мов пожежа, здавалося, що Траст зганьблено, погублено, і нас з ним також. На щастя, австрійська влада полегшує життя половинчастими засобами. Суддю перевели і це вже було поступкою для мас. Але хоч легковажний і швидкий до задоволень мотлох затих, то преса не затихла, особливо два типа. На щастя, і в них були досить добрі віденські звички, не вказувати ні на кого пальцями. Шеф тоді був у Австралії, не дізнався про це, а британське посольство ніби й не зауважило, а швидше, очікуючи, вдавало, що не зауважує. Наш секретар Пепперль Кюрнберґер знає про це найкраще, бо його дядько Фердинанд сумно відзначився у кампанії в пресі проти нас. Мушу сказати, і хай Пепперль вибачає, що, на щастя для нас, той захворів.