РазноеНайпотаємніший спогад людськийстр 216
Светлый фон
Він повернувся в 1986 році, через шість років після смерті Кумака. Ми втрьох — Кура, Нґоне і я — на цвинтарі молилися на могилі покійного чоловіка. Він підійшов, і ми одразу зрозуміли, що то був він — викапаний Кумак. Чоловік нам казав про свого небожа Мадаґа. Та ми готові були закластися, що то був його син. Схожість лише підкреслював вік Мадаґа. Йому було сімдесят, обличчям пролягли глибокі зморшки, які нагадували ті, що прикрашали й Кумака в останні роки його життя. Єдиною відмінністю був зріст. Мадаґ виявився значно вищим за свого дядька. Він привітався з нами й також став молитися. Потім сказав, що має до нас розмову, хоче відкрити, хто він. Але Кура — найстарша й найперша з-поміж нас — відказала:

— Ми вже знаємо, хто ти. Кумак — довгих літ йому біля Рооґа! — перш ніж піти, згадував про тебе. Ти — Мадаґ.

— Ми вже знаємо, хто ти. Кумак — довгих літ йому біля Рооґа! — перш ніж піти, згадував про тебе. Ти — Мадаґ.

Останньої ночі Кумак зібрав нас у своїй кімнаті й розповів історію Моссани. Я була наймолодшою з-поміж дружин. До мене доходили історії з того часу, коли я ще не народилась або коли ще була дитям. Історії про історію кохання, гніву, шаленства й ревнощів між Кумаком, його зниклим братом-близнюком і Моссаною, божевільною, яка жила під манговим деревом біля цвинтаря. Фактично я виросла на цих історіях. У нашому селі її переповідали старійшини. Версій було чимало. Часом вони суперечили одна одній. Хтось твердив, ніби Моссана вийшла за Кумака, але зрадила його з близнюком. Тоді Кумак убив брата, а Моссана втратила розум. В інших версіях наголошували на тому, що Моссана сама вбила брата Кумака, щоб той не розповів близнюкові про походеньки дружини. Були й чутки про те, нібито Ассан Кумак, брат-близнюк нашого Кумака, пішов на війну й не повернувся, що довело до сказу Моссану, яка кохала його, а не Кумака. Та всі ці версії об’єднувало одне: у певний момент вони всі вказували на існування дитини. Дитини, яка не вижила й призвела до шалу та розриву. То казали, що батько — Усейну Кумак, то твердили, що це його брат. Усе дитинство я слухала ці історії.

Останньої ночі Кумак зібрав нас у своїй кімнаті й розповів історію Моссани. Я була наймолодшою з-поміж дружин. До мене доходили історії з того часу, коли я ще не народилась або коли ще була дитям. Історії про історію кохання, гніву, шаленства й ревнощів між Кумаком, його зниклим братом-близнюком і Моссаною, божевільною, яка жила під манговим деревом біля цвинтаря. Фактично я виросла на цих історіях. У нашому селі її переповідали старійшини. Версій було чимало. Часом вони суперечили одна одній. Хтось твердив, ніби Моссана вийшла за Кумака, але зрадила його з близнюком. Тоді Кумак убив брата, а Моссана втратила розум. В інших версіях наголошували на тому, що Моссана сама вбила брата Кумака, щоб той не розповів близнюкові про походеньки дружини. Були й чутки про те, нібито Ассан Кумак, брат-близнюк нашого Кумака, пішов на війну й не повернувся, що довело до сказу Моссану, яка кохала його, а не Кумака. Та всі ці версії об’єднувало одне: у певний момент вони всі вказували на існування дитини. Дитини, яка не вижила й призвела до шалу та розриву. То казали, що батько — Усейну Кумак, то твердили, що це його брат. Усе дитинство я слухала ці історії.