- Це частина людей, які мали надію на…Які скористалися доведенням нашої Вітчизни до руїни і падіння, в яких вона на цей час знаходиться. Запевняю вас, Вікторе Івановичу, що це не провокація і напевно вже не дезінформація. Частина з них напевне покривається зі списком, який власне закінчують складати ваші співробітники.

- Хмм, не буду приховувати, Артуре Вікторовичу, я і так мав намір зустрітися з вами. Ваше прізвище останнім часом досить часто з'являється в певних колах, про що вам відомо.

- Мені б хотілося, щоб воно перестало.

Віктор Іванович уважно подивився на Артура. Майже чверть століття праці в слідчих органах та службах давало йому певне розуміння характеру людей… Але ж цього в минулому поляка і опозиціонера з революційними симпатіями та олігархічними поривами, нині власника російського паспорта, він був не в змозі розгризти.

В решті решт він розклав руки в жесті щирості і безпорадності.

- Ви, Артуре Вікторовичу, напевне розумієте, що власну працю ми повинні вести ретельно і старанно. Я зобов'язаний вам за ваш вклад, і можете бути певним, що ми перевіримо кожен слід. Але ж я не властен виключити, що протягом слідства ми не натикнемося на…

Москаль змружив очі, схилив голову. Він погладив лацкан піджака і постукав обрубком безіменного пальця по авторучці, що лежала у внутрішній кишені і випирала під тканиною.

- Страшна справа – це нещодавнє вбивство Лева Яковича, - перебив він господаря, поглядаючи у вікно, за яким було видно фрагмент оборонних мурів давнього серця Імперії. – Застрелений вночі власною дружиною, після сімейної сварки. Така ось іронія долі.

Віктор Іванович навіть і не здригнувся при згадці людини, місце якої зайняв двома місяцями раніше в якості голови Руху на Підтримку Армії.

- Так, це трагедія, - погодився він.

- І помислити тільки, що жінка так охоче призналася у злочині. І ще ті не ідентифіковані тіла, які були потім знайдені в лісі, правда? Роздягнені догола, понівечені, з вибитими зубами, политі бензином та спалені. Троє чоловіків в розквіті віку,всі з неможливістю встановити особу.

- Це ви до чого ведете, Артуре Вікторовичу?

Бізнесмен сягнув до другої кишені, поклав на столикові між ними картку меншого розміру з каліграфічно виписаними на ній трьома прізвищами.

- Недобре б сталося, товаришу, якби хтось з табору влади, що відходить у безслав'ї і ганьбі, міг пролити світло на цю таємничу справу. Бо то є справа, тінь якої могла б впасти на деяких осіб. Ви з приємністю згадуєте свою службу в Придністров'ї?

- Завжди з радістю служив нашій Вітчизні та її інтересам, товаришу.