З розбігу, мов діти, обидва стрибнули головою вперед в холодну воду. Решта охоронців дивилася на все те з вулиці, потягуючи сигарети та усміхаючись с поблажливим недовір'ям.

ХІІ АКТ

Дванадцять мільйонів,

Ми не в змозі прийняти більший транш без того, щоб не збудити підозру у наших акціонерів.

Москаль зітхнув, знудьговано подивився на молодого чоловіка, що сидів напроти.

Покрутив в пальцях передану йому ще в самому початку зустрічі візитну картку, двічі стукнув нею в стіл. "Junior Chief Executive Officer" – що це взагалі за посада[60]? Він поклав картки в чіткому порядку, потім притис пальцями дві випадкові і поміняв місцями, ніби фокусник: раз, два, три.

Кілька членів супроводу, що прийшли на перемовини, неспокійно здригнулися і поворушилися на своїх місцях. Вже раніше Москаль зауважив, як сильно їх нервує, якщо перетасовувати паперові картки з їхніми прізвищами. Він уяви не мав, чому вони реагували настільки нервово. Зрештою, то не мало ніякого значення.

Будь що, що шкодить нашому ворогові, є корисним для нас.

- Ви же казали, пане, пане… - Артур зиркнув на візитні картки в пошуках відповідної. – Ага, тут є, пане… Перасуолійокі.

Судячи по болісній гримасі, що пролетіла по обличчю голови делегації, йому вдалося зробити щонайменше три помилки в вимові прізвища. Покивав головою, провів поглядом зліва направо по обличчях фінів.

- Але ж я на початку теж казав панам, що мене не цікавлять, ви вже пробачте, панове, роздрібні інвестиції.

- Дванадцять мільйонів – то… - відсахнувся молодий чоловік.

- Добре, назву то інакше: дрібно-фермерські, кустарні. Зовсім не відповідаючі моїм надіям чи потенціалу. Панове бажають когось, хто дасть вам менше? – Він сягнув по телефон, що лежав на столі. – Можу відразу ж надати вам кілька номерів.

Фіни обмінялися поглядами. Фінансист нахилився до голови делегації і щось прошепотів йому на вухо.

- Ми можемо просити про чверть годинки перерви?