- Ну, як воно виглядає, лейтенанте? – показав він на касету в магнітофоні.

Той покачав головою.

- Справжнісінька, товариш полковник. Запис було включено і виключено чисто, а перед тим шматочок пробного запису. На початку і в кінці наш фігурант називає себе, зчитує з годинника час до секунди. Все відповідає. От тільки…

- Що?

- Дивна та розмова, товаришу полковнику.

Його співбесідник протягнув руку і взяв зі столу аркуш зі стенограмою. Деякі фрагменти були позначені жовтим маркером, то тут, то там олівцем були зроблені уваги.

- Поясніть.

- Ну… - Лейтенант замислився. – Почнемо з цих, жовтих. Почекайте, я перемотаю шматочок і покажу, може і ви самі виловите.

Олексій Андрійович надів навушники, технік перемотав стрічку до необхідного моменту і натиснув на клавішу відтворення. Дав начальнику спокійно вислухати, потім показав пальцем: тут. Відмотав і включив ще раз, значущо поглядаючи на полковника, коли цифри на лічильникові оборотів стали в потрібній комбінації. І ще раз по тому.

- Ну і що? – спитав Баханов.

- Там є якби… ні, дрижання інтонації – це не підходяще слово. Цілісна зміна вимови фрази. Послухайте ще раз.

Полковник надів потерті навушники, показав, що можна запускати фрагмент. Зняв, непевне похитав головою.

- Сам я наче нічого не чую… Може, після того, як ви звернули мені увагу… Наче протягнуті слова, щось ніби…

- Ніби у сповільненому темпі, так. Але ж то не вклейки, я разів десять перевірив. Говорить фігурант, але якось інакше. Зрештою, подивіться самі, апаратура не бреше, - показав лейтенант на фонографічні графіки.

Баханов замислився.

Десь, вже колись, він чув, як хтось так поволі говорив, злегка пом'якшуючи приголосні. В давньому-давньому дитинстві і потім, в ранніх роках кар'єри… Ніколи наживо, але цей голос часто плинув з динаміка радіо, або ж з платівок, що гралися на домашніх програвачах. Голос, який асоціювався з радісною, позбавленою тривог молодістю, надією и високо піднятою головою. Очами, що дивляться в сяюче майбутнє. Він потряс головою.

- І що з цим?

- Не маю уяви, - признався звуковий експерт. – Гіпноз голосом? Скоріше за все – ні, на нейролінгвістичне програмування це теж не дуже походить. Поза тим, зверніть увагу на моменти, коли так діється. Це не нав'язування думки, але… Ну не знаю, не знаю. Після кожного з подібних висловлювань той ймовірний ваххабіт починає реагувати все більш агресивно.

- Тааак… - буркнув полковник, дивлячись на стенограму. Вперше він бачив, щоб хтось відкрито признався у співпраці з чеченськими терористами, на додаток відкриваючи подробиці планованої операції. – Ви перевірили адреси тих будинків?