— Ну, так. Це, мабуть, був я, — сказав Рон. — Але ваші закляття-обереги добре діють, бо я вас не бачив і не чув. Проте я був упевнений, що ви десь поблизу, тому врешті-решт заліз у спальний мішок і вирішив зачекати, коли хтось із вас там з’явиться. Думав, що вас побачу, коли ви будете складати намет.

— Де там, — заперечила Герміона. — Для безпеки ми роз’являлися під плащем-невидимкою. І ми пішли з того місця ранесенько, бо чули, як уже казав Гаррі, що там хтось тиняється.

— Я цілий день простирчав на тому пагорбі, — сказав Рон. — Мав надію, що ви ще з’явитесь. А як почало смеркати, я зрозумів, що вас проґавив, тому знову клацнув світлогасником, те синє світло спалахнуло й увійшло в мене, я роз’явився й прибув сюди, у цей ліс. Я й тут вас не бачив, тому надіявся на одне — що хтось із вас врешті себе виявить… і Гаррі це зробив. Ну, спочатку я, звичайно, побачив лань.

— Що ти побачив? — різко спитала Герміона.

Хлопці розповіли і про срібну лань, і про меч на дні озерця. Герміона, насупивши брови, дивилася то на одного, то на другого, і так захопилася розповіддю, що навіть забула гордо перехрещувати руки й ноги.

— Але ж це був патронус! — вигукнула вона. — Невже ви не бачили, хто його вичаклував? Узагалі нікого не бачили? І він підвів вас до меча! Я просто не вірю! І що далі?

Рон розказав, як він побачив, що Гаррі стрибнув у озерце, і чекав, коли той випірне. Та зрозумів, що сталася біда, пірнув за ним і врятував Гаррі, а тоді повернувся по меч. Він уже дійшов до того моменту, коли треба було відкривати медальйон, але завагався, і Гаррі доказав за нього.

— …і Рон його розрубав мечем.

— І… і він розрубався? Так просто? — прошепотіла Герміона.

— Ну, він… він ще кричав, — сказав Гаррі, скоса зиркнувши на Рона. — Ось.

Він кинув медальйон їй на коліна. Вона боязко взяла його в руки й обдивилася розрубані віконечка.

Вирішивши, що небезпека минула, Гаррі помахом Герміониної чарівної палички зняв закляття «щит» і повернувся до Рона.

— Ти, здається, казав, що втік від хапунів із зайвою чарівною паличкою?

— Що? — перепитав Рон, спостерігаючи, як Герміона оглядає медальйон. — А… ну, так.

Він розстебнув пряжку на рюкзаку і вийняв з кишеньки коротку темну чарівну паличку.

— Ось. Я подумав, що запасна нам не завадить.

— Це точно, — погодився Гаррі, простягаючи руку. — Моя зламалася.

— Жартуєш? — не повірив Рон, але тут Герміона звелася на ноги, і він боязко на неї подивився.

Герміона поклала знешкоджений горокракс у вишиту бісером сумочку і, не кажучи ні слова, лягла в ліжко й накрилася.

Рон подав Гаррі нову чарівну паличку.