— Поттер, ти ж начебто носив окуляри? — видихнув Ґрейбек.

— Я знайшов окуляри! — вигукнув якийсь хапун, що ховався позаду. — У наметі були окуляри, Ґрейбек, зараз…

І за кілька секунд Гаррі нап’яли на носа окуляри. Хапуни підступили ближче, придивляючись.

— Це він! — проскрипів Ґрейбек. — Ми вловили Поттера!

Вони аж відсахнулися на кілька кроків, приголомшені тим, що зробили. Гаррі боровся, щоб зберегти свою присутність у розколотій болем голові, і не придумав, що й сказати. Фрагменти видінь проривалися на поверхню свідомості…

…він линув навколо високих мурів чорної фортеці…

Ні, він був Гаррі, зв’язаний, обеззброєний, і в смертельній небезпеці…

…дивився вгору, на найвище вікно найвищої вежі…

Він — Гаррі, а вони упівголоса вирішували його долю…

…час летіти…

— …у міністерство?

— Під три чорти міністерство! — прогарчав Ґрейбек. — Вони припишуть усі заслуги собі, а ми лишимося ні з чим. Я віддав би його прямо в руки Відомо-Кому.

— Ти його викличеш? Сюди? — з благоговійним трепетом запитав Скабіор.

— Ні, — гаркнув Ґрейбек, — я не маю… кажуть, його база — у Мелфоїв. Доставимо хлопця туди.

Гаррі подумав, що знає, чому Ґрейбек не може викликати Волдеморта. Вовкулаці дозволяли носити смертежерську мантію, якщо хотіли його для чогось використати, але тільки найближче до Волдеморта коло осіб було позначене Чорними мітками. Ґрейбек не був удостоєний цієї найвищої честі.

Шрам знову запекло…

…і він здійнявся в нічне небо та й полетів до вікна на верхівці вежі…