— Я прошу вибачити, містере Мелфой, — втрутився Ґрейбек, — але це ми впіймали Поттера і ми претендуємо на гроші…
— Гроші! — засміялася Белатриса, що виривалася від сестриного чоловіка, а вільною рукою намацувала в кишені чарівну паличку. — Забирай свої гроші, смердючий стерв’ятник, навіщо мені ті гроші? Мені б тільки удостоїтися його… його…
Вона раптом перестала пручатися, її темні очі втупилися в щось таке, чого не бачив Гаррі. Радіючи її капітуляції, Луціус відштовхнув її руку й закотив рукав собі…
— СТІЙ! — верескнула Белатриса. — Не торкайся, нам усім кінець, якщо Темний Лорд повернеться зараз!
Луціус заціпенів, тримаючи вказівний палець біля самісінької мітки. Белатриса вийшла з вузького поля зору Гаррі.
— Що це таке? — почув він її голос.
— Меч, — прокректав хтось із хапунів.
— Дай сюди.
— Він же не ваш, місіс, це мій, це я його знайшов.
Бахнуло. Спалахнуло червоне світло. Гаррі збагнув, що того хапуна приголомшено. Його напарники обурено заревли, а Скабіор вихопив чарівну паличку.
— З чим ти граєшся, жінко?
—
Вони не могли з нею впоратися, хоч їх було четверо, а вона одна. Гаррі знав, що ця відьма наділена надзвичайною майстерністю, і не має жодної крихти сумління. Хапуни попадали, де стояли — всі, крім Ґрейбека, бо того нагнуло навколішки, з розпростертими руками. Краєм ока Гаррі бачив, як Белатриса з восковим обличчям нависла над вовкулакою, міцно стискаючи Ґрифіндорів меч.
— Де ти взяв цей меч? — прошепотіла вона Ґрейбекові, забираючи чарівну паличку з його безвольної руки.
— Та як ти смієш? — прохрипів він, змушений на неї витріщатися й не маючи змоги рухати нічим, крім рота. Вишкірив гострющі зуби. — Пусти мене, жінко!
— Де ти знайшов цей меч? — повторила вона, погрозливо махнувши ним перед самим його носом. — Снейп поклав його в мій сейф у «Ґрінґотсі»!
— Він був у їхньому наметі, — проскрипів Ґрейбек. — Кажу тобі, пусти!
Белатриса махнула чарівною паличкою, і вовкулака скочив на ноги, хоч і боявся до неї наближатися. Він прокрався за крісло і вчепився в його спинку брудними кривими кігтями.