— Я… Б-барді, — застогнав Рон, і Гаррі зрозумів, що в нього в роті повно крові. — Барді Відлі.

— Візлі? — проскреготів Ґрейбек. — То ти пов’язаний зі зрадниками роду, навіть якщо й сам не бруднокровець. І нарешті, твоя юна гарненька подружка… — Він це сказав так пожадливо, що в Гаррі мороз пройшов по спині.

— Не спіши, Ґрейбек, — застеріг Скабіор, а інші загиготіли.

— Ой, та я ще не кусаю. Ану, чи пригадає вона своє ім’я швидше за Барні. Ти хто, симпатюля?

— Пенелопа Клірвотер, — відповіла Герміона. Голос її, хоч і повний жаху, звучав переконливо.

— Який твій Кровний статус?

— Напівкровна, — сказала Герміона.

— Легко перевірити, — втрутився Скабіор. — Але, судячи з вигляду, уся ця шпана ще мала б ходити в Гоґвортс…

— Ми по’инули ш’олу, — пояснив Рон.

— Покинули, рудий? — перепитав Скабіор. — І що, надумали піти в турпохід? І так собі, для хохми, назвати ім’я Темного Лорда?

— Де ’ля ’охми, — заперечив Рон. — Випа’ково.

— Випадково? — Усі аж зігнулися з реготу.

— А ти знаєш, Візлі, де полюбляють називати ім’я Темного Лорда? — прогарчав Ґрейбек. — В Ордені Фенікса. Ці слова щось для тебе означають?

— Ні.

— А вони там не виявляють належної пошани до Темного Лорда, тому на це ім’я накладено табу. Ми вже так вирахували кількох членів Ордену. Але побачимо. Зв’яжіть їх разом з іншими двома затриманими!

Хтось схопив Гаррі за волосся, поволік, примусив сісти, прив’язав спиною до інших спин. Гаррі усе ще був напівсліпий і майже нічого не бачив набряклими очима. Коли чоловік, що його зв’язував, відійшов, Гаррі зашепотів до інших бранців.

— Хтось має чарівну паличку?

— Ні, — озвалися Рон і Герміона по обидва боки від нього.

— Це все я винен. Я назвав його ім’я, пробачте мені…

— Гаррі?