— Треба на нього напасти, — прошепотів він Ронові. Вибору в них не було. Якщо хтось зайде в підвал і побачить, що зникло троє ув’язнених, то їх уже ніщо не врятує. — Не гаси світло, — додав Гаррі, коли вони почули кроки на сходах і притислися до стіни по обидва боки дверей.
— Відійти назад, — пролунав Червохвостів голос. — Відійти від дверей. Я заходжу.
Двері відчинилися. Якусь частку секунди Червохвіст дивився у порожній підвал, засліплений сяйвом трьох мініатюрних сонць, що висіли в повітрі. І тут на нього стрибнули Гаррі й Рон. Рон схопив Червохвостову руку з чарівною паличкою й задер її вгору, а Гаррі затулив йому долонею рота, щоб не зміг і пискнути. Вони мовчки боролися. З Червохвостової чарівної палички сипалися іскри; його срібна рука схопила Гаррі за горло.
— Що там, Червохвосте? — гукнув згори Луціус Мелфой.
— Нічого! — крикнув у відповідь Рон, доволі стерпно зімітувавши сипкуватий Червохвостів голос. — Усе добре!
Гаррі ледве дихав.
— Хочеш мене вбити? — видушив з себе він, намагаючись одірвати від себе металеві пальці. — А я ж тобі врятував життя! Ти мій боржник, Червохвосте!
Срібні пальці послабили хватку. Гаррі цього не сподівався. Він приголомшено вивільнився, не відводячи долоні з Червохвостового рота. Побачив, як водянисті очиці цієї щуроподібної людинки розширилися від страху й подиву. Він був приголомшений не менше за Гаррі тим, що зробила його власна рука, скорившись малесенькому імпульсу милосердя, і почав боротися ще затятіше, наче спокутував цю мить слабкості.
— А ми заберемо оце, — прошепотів Рон, висмикуючи з Червохвостової руки чарівну паличку.
Зіниці Петіґру, роззброєного й безпорадного, розширилися від жаху. Погляд його ковзнув з обличчя Гаррі на щось інше. Його срібні пальці невблаганно наближалися до власного горла.
— Ні…
Навіть не думаючи, Гаррі спробував відтягти цю руку, але її неможливо було втримати. Це срібне знаряддя, що його подарував Волдеморт своєму найбоягузливішому слузі, повстало проти роззброєного й ні на що непридатного власника. Петіґру розплачувався за своє вагання, за мить співчуття. Його рука душила його у нього ж на очах.
— Ні!
Рон теж відпустив Червохвоста і тепер разом з Гаррі намагався відтягти металеві пальці, що стискалися на Червохвостовім горлі, та все було марно. Петіґру вже синів.
—