— Добре, ні до чого не торкайтесь! — розпачливо крикнув Гаррі, та Рон уже випадково зачепив ногою келих, що лежав на землі, й миттєво з’явилися ще двадцять його двійників, а Рон застрибав на місці, бо майже пів його черевика згоріло від контакту з розпеченим металом.

— Стійте й не ворушіться! — закричала Герміона, хапаючись за Рона.

— Просто роздивляйтеся, — додав Гаррі. — Пам’ятайте, що чаша маленька й золота, з двома ручками, на ній вигравіювано борсука… а ще дивіться, чи не побачите десь символ Рейвенклову — орла…

Вони освітлювали чарівними паличками кожен куточок і кожну щілину, не сходячи з місця й обережно розвертаючись. Було просто неможливо щось та й не зачепити. Гаррі засипав землю цілою зливою фальшивих ґалеонів, додавши їх до келихів, що вже там лежали, тож тепер майже не лишалося місця, щоб поставити ногу. Золото було розпечене, аж світилося, тому у сховищі стало гаряче, як у печі. Світло від чарівної палички Гаррі вихоплювало з темряви щити й шоломи ґоблінської роботи, розкладені на полицях, що тяглися аж до самої стелі. Усе вище й вище скеровував він пучок світла, аж поки наштовхнувся поглядом на предмет, від вигляду якого серце йому закалатало, а руки затремтіли.

— Вона там, там — нагорі!

Рон з Герміоною теж спрямували палички вгору, і чаша заіскрилася в потрійному світлі заклять: чаша, що належала Гельзі Гафелпаф, а потім перейшла у власність Гепзіби Сміт, у якої її вже вкрав Том Редл.

— А як нам, у біса, туди добратися, щоб нічого не зачепити? — запитав Рон.

— Акціо чашка! — крикнула Герміона, в розпачі, мабуть, забувши, що їм казав Ґрипхук ще під час підготовки до цієї операції.

— Марна справа, марна справа! — пробурчав ґоблін.

— А що ж нам робити? — люто зиркнув на ґобліна Гаррі. — Якщо хочеш меча, Ґрипхуче, то допомагай нам не тільки… о, зачекай! А чи не можу я торкатися речей мечем? Герміоно, дай меч!

Герміона сягнула рукою під мантію, вийняла сумочку, понишпорила в ній кілька секунд і витягла блискучий меч. Гаррі стис руків’я, прикрашене рубінами, й торкнувся кінчиком леза срібної карафки, що стояла неподалік, і та не помножилась.

— Якби ж якось пропхати меч у ручку… але як туди вилізти?

До полиці, на якій стояла чаша, не дістав ніхто, навіть найвищий з усіх Рон. Жар від зачарованих скарбів здіймався хвилями, піт стікав Гаррі по обличчі, по спині, а він одчайдушно намагався придумати, як добратися до чаші. І тут з-за дверей долинув рев дракона й почувся брязкіт.

Вони були в пастці. Іншого виходу, крім дверей, звідси не було, а до них з того боку перла ціла зграя ґоблінів. Гаррі глянув на Рона й Герміону, і побачив, який жах їх охопив.