Старий ґоблін аж відсахнувся. Гаррі зиркнув навколо. Не тільки Траверс затримався й дивився на них, а й багато інших ґоблінів покинули роботу й витріщилися на Герміону.

— Ви маєте… посвідчення? — запитав ґоблін.

— Посвідчення? Я… у мене ще ніколи не вимагали посвідчення! — обурилася Герміона.

— Вони знають! — прошепотів Ґрипхук Гаррі у вухо. — Їх, мабуть, попередили, що тут буде самозванець!

— Вистачить вашої чарівної палички, мадам, — сказав ґоблін. Він простяг тремтячу руку, і Гаррі раптом з жахом зрозумів — ґрінґотські ґобліни знали, що Белатрисину чарівну паличку вкрадено.

— Дій негайно, дій негайно, — зашепотів у вухо Ґрипхук, — закляття «Імперіус»!

Гаррі підняв під плащем глодову чарівну паличку, націлив на старого ґобліна й прошепотів уперше в житті:

— Імперіо!

Гаррі здалося, ніби з голови до його руки шугонуло пульсуюче тепло, розтеклося по жилах, сполучаючи його з чарівною паличкою і щойно насланим закляттям.

Ґоблін узяв Белатрисину чарівну паличку, уважно її обстежив і сказав:

— Ага, то вам уже зробили нову чарівну паличку, мадам Лестранж!

— Що? — здивувалася Герміона, — ні-ні, це моя…

— Нова чарівна паличка? — зацікавився Траверс, знову повертаючись до стійки. — Як це можливо, де ти знайшла майстра чарівних паличок?

Гаррі не вагався. Скерував чарівну паличку на Траверса і ще раз пробурмотів:

— Імперіо!