— Герміоно, — сказав Гаррі, прислухаючись до наростання брязкоту, — мені треба туди піднятися, щоб її позбутися…

Вона підняла чарівну паличку, навела на Гаррі й прошепотіла:

— Левікорпус.

Підвішений у повітрі за ногу, Гаррі зачепив якісь обладунки, з них почали вилітали копії, наче розпечені до білого постаті, заповнюючи й так обмежений простір. Рон, Герміона й обидва ґобліни кричали від болю, бо їх кинуло на інші речі, що теж почали подвоюватися. Напівзасипані горою розжарених скарбів, вони пручалися й репетували, а Гаррі тим часом таки підчепив чашу Гафелпаф, пропхнувши лезо меча крізь її ручку.

— Імпервіус! — прохрипіла Герміона, намагаючись захистити себе, Рона й ґоблінів від розпеченого металу.

Тут пролунав ще жахливіший крик, що примусив Гаррі глянути вниз. Рон і Герміона були вже по пояс засипані скарбами і намагалися втримати на поверхні Боґрода, а от Ґрипхук уже геть пропав з очей, хіба що стирчали кінчики його довжелезних пальців.

Гаррі схопив Ґрипхука за ці пальці й потягнув. Укритий пухирями ґоблін помалу вилазив з-під купи скарбів, виючи, мов пес.

— Ліберакорпус! — крикнув Гаррі і разом з Ґрипхуком гепнувся на гору коштовностей, що й далі розросталася. Меч вилетів у Гаррі з рук.

— Ловіть! — заволав Гаррі, переборюючи біль від розпеченого металу, а Ґрипхук знову видерся йому на плечі, рішуче не бажаючи стикатися з дедалі більшою кількістю розжарених до червоного предметів. — Де меч? На ньому була чаша!

Брязкіт по той бік дверей став просто оглушливий… було вже надто пізно…

— Он!

Це Ґрипхук побачив меча й кинувся по нього, а Гаррі в цю мить збагнув, що ґоблін і не сподівався, що вони дотримають слова. Однією рукою міцно тримаючись за чуб Гаррі, щоб не впасти у вируюче море розпеченого золота, Ґрипхук схопив руків’я меча й високо підняв — якнайдалі від Гаррі.

Золота чаша, настромлена ручкою на лезо меча, злетіла вгору. Гаррі, з ґобліном на плечах, метнувся і впіймав її, і хоч вона обпекла йому руку, він не випустив здобичі навіть тоді, як зі жмені посипалися незліченні чаші. Відчинилися двері й Гаррі відчув, як бурхливий потік вогняного золота й срібла підхоплює його, Рона й Герміону, щоб викинути зі сховища.

Майже не реагуючи на біль від опіків, що вкривали все тіло, линучи на хвилях цього самовідтворюваного скарбу, Гаррі запхав чашу в кишеню й простяг руку, щоб забрати меч, проте Ґрипхука вже не було. Той, за першої ж нагоди, миттєво зісковзнув з Гаррі й кинувся шукати захисту між ґоблінами, що їх оточили. Розмахуючи мечем і волаючи: