— Гммм… що думаєш, Гаррі? — замислено запитала Луна.

— Що? Хіба немає просто пароля?

— О ні, треба відповідати на запитання, — пояснила Луна.

— А що, як помилишся?

— То доведеться чекати, коли хтось дасть правильну відповідь, — сказала Луна. — Таким чином дізнаєшся щось нове, розумієш?

— Так… але, на жаль, Луно, ми не маємо часу сидіти й чекати, поки хтось прийде.

— Не маємо, я тебе розумію, — серйозним голосом відповіла Луна. — Ну, тоді, мабуть, правильна відповідь така: коло не має початку.

— Дуже розсудливо, — визнав голос, і двері відчинилися.

Безлюдна Рейвенкловська вітальня виявилася широким круглим приміщенням, найпросторішим з бачених Гаррі у Гоґвортсі. Елегантні склепінчасті вікна підкреслювали красу стін, обтягнутих синім та червонувато-брунатним шовком. Удень рейвенкловці могли насолоджуватися мальовничим гірським краєвидом. Стелю у формі купола було розмальовано зірками; такі ж зірки повторювалися на темно-синьому килимі. У вітальні стояли столи, стільці, книжкові шафи, а в ніші навпроти дверей височіла статуя з білого мармуру.

Гаррі впізнав Ровіну Рейвенклов, бо бачив її погруддя вдома у Луни. Статуя стояла біля дверей, що вели, як здогадався Гаррі, нагору, до спалень. Він підійшов до мармурової жінки, і вона мовби подивилася на нього з запитливою напівусмішкою на обличчі, прекрасному й водночас суворому. Голову її прикрашав елегантний мармуровий вінець. Він не був схожий на ту діадему, що носила на своєму весіллі Флер. На цій діадемі були вигравіювані крихітними літерами слова. Гаррі скинув плащ і виліз на постамент, щоб їх прочитати.

«Розум безмежний — це скарб величезний!»

— А отже, в тебе в кишенях порожньо, дурню, — пролунав надтріснутий голос.

Гаррі крутнувся, зісковзнув з постаменту й упав на підлогу. Над ним нависла сутула постать Алекти Керроу, і поки Гаррі піднімав чарівну паличку, вона вже торкнулася коротким вказівним пальцем черепа й змії, витавруваних на її передпліччі.

Розділ тридцятий Відставка Северуса Снейпа

Розділ тридцятий

Відставка Северуса Снейпа

Щойно її палець торкнувся Мітки, як шрам у Гаррі дико запалав, зоряна кімната зникла з-перед очей, і він уже стояв на скелястому виступі під кручею, яку омивало море, а серце його повнилося тріумфом — вони спіймали хлопця.