Прокинувся опівдні. Пішов до своєї хижки, й так мені на душі було легко, що я наче не йшов, а летів над землею. Я зготував собі попоїсти, голодний був як вовк, і закурив люльку.

Ларрі й зараз натоптав люльку й закурив.

— Мені страшно було подумати, що це було прозріння, що це я, Ларрі Даррел із Марвіна, штат Іллінойс, сподобився його, коли інші, роками позбавляючи себе земних радощів і вмертвляючи плоть, досі ждуть його не діждуться.

— А що, коли це був у вас просто такий гіпнотичний стан, викликаний вашим настроєм, та ще самотністю, таємничістю світанку й воронованою крицею того вашого озера? Чим ви доведете, що то було са́ме прозріння, осяяння?

— Лише тим, що я твердо, як ні в чому іншому, переконаний: це було воно. Зрештою, це було переживання того самого порядку, як те, що його зазнавали містики у всіх краях, у всі віки. Браміни в Індії, суфії в Персії, католики в Іспанії, протестанти в Новій Англії. І наскільки взагалі можливо описати те, що не дається описові, вони й описували його десь тими самими словами. Заперечувати той факт, що таке переживання буває, неможливо; трудність лише в тому, як його пояснити. Чи то я злився на мить водно з Абсолютом, а чи з царини підсвідомого вивільнилася спорідненість із вселенським духом, яка дрімає у всіх нас, — далебі, не знаю.

Ларрі помовчав хвилину, а тоді лукаво глянув на мене.

— Між іншим, — сказав він, — а ви можете мізинцем торкнутись великого пальця?

— Авжеж, — відповів я, сміючись, і зараз же продемонстрував це.

— А відомо вам, що на це здатні тільки людина й примати? Рука — дивовижне знаряддя, і саме тому, що великий палець стоїть проти решти пальців. То хіба не можна припустити, що цей супротивно поставлений великий палець, звісно, в якійсь зародковій формі, розвився спочатку лише в окремих особин далекого предка людини й горили, а спільною для того предка ознакою став аж через незліченне число поколінь? І чи не можна так само припустити, що всі ці випадки єднання з вищою Реальністю, якого зазнали стільки різних людей, вказують на розвиток у людини певного шостого чуття, і що це чуття в далекому-далекому майбутньому стане властиве всім людям, так що вони зможуть сприймати Абсолют так само безпосередньо, як ми нині сприймаємо речі чуттєвого світу?

— І як би це, на вашу думку, вплинуло на людство? — спитав я.

— Цього я не можу вгадати — так само, як та істота, котра перша відкрила, що вміє торкнутися мізинцем великого пальця, не могла передбачити, які безмежні можливості відкриває цей простенький рух. Про себе можу сказати тільки те, що могутнє почуття миру, радості і впевненості, яке пойняло мене в мить екстазу, живе у мені й досі, а краса світу сяє мені так само свіжо та яскраво, як і тоді, коли це видіння вперше засліпило мені очі.