Розділ 55 (Chapter 55)

Розділ 55 (Chapter 55)

Газета «Скандальные новости» вийшла 30-го липня рекордним двомільйонним тиражем. Її власник, Рафаїл Ерлюк, сидів цього дня в одному з московських ресторанів і, п'ючи кельтське пиво, задоволено всміхався і час від часу відповідав на телефонні дзвінки. Йому телефонували з України, Вашингтона, Цюріха, Йоганнесбурга, Базеля, зі Страсбурга, з Рима, Амстердама та Касабланки. Рафаїл задоволено плямкав губами, спостерігав за тим, як тихо і рівно несе свої води Москва-ріка і відбивається в її спокійній поверхні золота баня православного храму. Він знав, що його дуже чекають у Києві і президент особисто віддав наказ зробити все можливе, щоб у Ерлюка виникли серйозні проблеми. Втім, він не дуже тим переймався. Певні люди, дуже близькі до перших кремлівських осіб, пообіцяли йому цілковиту підтримку і лояльність російського лідера, якщо він і надалі триматиметься правильного курсу й не робитиме того, що буде цим людям невигідно.

Повідомлення про страшну хворобу президента Мащенка струсонуло Україну і змусило все мисляче й рефлексуюче її населення ставити собі та колегам тисячі запитань, на які ніхто б не дав вичерпних відповідей. Увечері того ж дня на всіх рейтингових каналах були організовані багатогодинні ток-шоу, участь у яких взяли відомі, маловідомі або й зовсім не відомі політики, медики, колишні працівники спецслужб, релігійні діячі, журналісти, дипломати й навіть артисти. Усі вони багато говорили, але користі від тих розмов не було ніякої. Президент мовчав. У його канцелярії день і ніч працювали кращі уми, писали варіанти виходу з цієї ситуації з максимальним збереженням позицій і рейтингів президента, прогнозисти моделювали тисячі можливих варіантів розвитку подій, аналітики радили Мащенкові зробити і так і інак, а іміджмейкери наперебій пропонували вийти в прямий ефір і звернутися до народу з відозвою. Президент мовчав. Він лежав удома на великому шкіряному дивані й мовчки терпів страшний біль, і фізичний, і моральний. Щогодини йому ставало гірше, і зробити бодай щось вітчизняні ескулапи не могли. Вони кололи різні препарати, які послаблювали больові відчуття, а врешті зійшлися на думці, що Мащенку треба їхати за кордон. Але тут стали в позу його радники і спонсори: вони поставили єдину умову — він має звернутися до народу, а ще краще — провести масштабну прес-конференцію для місцевої та закордонної преси. Максим Галаган, близький друг, кум і соратник Мащенка, приїхав до нього на дачу пізно ввечері і, сівши навпроти друга, довго дивився йому в очі, а потім тихо промовив: