— Уперед.
Він завагався, не бажаючи завдавати їй ще більше болю, та йому необхідно було знати.
— Пам’ятаєш, як ми перелякалися, коли йому було дев’ять місяців? — нарешті наважився він.
— Так. Звісно ж. А чому ти запитуєш?
Коли Ґейджеві виповнилося дев’ять місяців, Луїса стурбував розмір голови малого. Він не відповідав графіку Бертер’є, де зазначалися норми розміру дитячого черепа помісячно. У чотири місяці розмір черепної коробки Ґейджа наблизився до максимально припустимого для його віку, а потім навіть перевищив його. У нього не було проблем з тим, щоб рівно тримати голівку — це було б стовідсотковим доказом, — та Луїс усе одно повів його до Джорджа Тардіфа, найкращого невропатолога на Середньому Заході. Рейчел хотіла знати, що не так, і він сказав їй правду: він боявся, що у Ґейджа гідроцефалія. Рейчел зблідла, та трималася спокійно.
— Він видається мені абсолютно нормальним, — заперечила вона.
Луїс кивнув.
— Мені також. Та я не хочу нехтувати цим, крихітко.
— У жодному разі, — погодилася вона. — Не можна.
Тардіф виміряв окружність голови Ґейджа і насупився. Тоді спробував тицьнути двома пальцями в обличчя малого, як у шоу «Три дурка»[138]. Ґейдж відхилився. Тардіф посміхнувся. У Луїса трохи відлягло від серця. Тардіф дав Ґейджеві м’ячик — потримати. Малий трохи потримав його, а потім впустив. Лікар знову підняв м’ячик і підкинув його, дивлячись на очі Ґейджа. Оченята малого уважно стежили за м’ячиком.
— Шанси, що в нього гідроцефаліт, — п’ятдесят на п’ятдесят, — сказав потім Тардфіф Луїсові у своєму кабінеті. — Навіть вищі, якщо чесно. Та якщо й так, хвороба ще не сильно розвинулася. Він виглядає дуже тривожним. Маленька операція легко впорається з проблемою… Якщо проблема взагалі є.
— Але ж це передбачає хірургічне втручання в мозок.
— Дрібне хірургічне втручання.
Як тільки Луїс захвилювався через розмір голови Ґейджа, він одразу ж дослідив і це питання. І операція, яка передбачала висушування зайвої рідини, зовсім не видавалася йому дрібною. Та він нічого цього не казав, переконуючи себе радіти, що така операція взагалі існує.
— Звісно, — продовжував Тардіф, — є висока ймовірність того, що у твого сина просто велика голова, як на дев’ятимісячного. Гадаю, варто почати з рентгену. Що скажеш?
Луїс погодився.
Ґейдж провів ніч у лікарні Сестер Милосердя та витримав загальний наркоз. Його сонну голівку зафіксували приладом, схожим на гігантську сушку для одягу. Рейчел і Луїс чекали внизу, а Еллі була в дідуся з бабусею, де безперервно дивилася «Вулицю Сезам» на новому відеомагнітофоні дідуся. Це були сірі та страшні години для Луїса, за які він встиг перебрати всі можливі жахи. Смерть під наркозом, смерть під час операції, легка затримка у розвитку через гідроцефаліт, величезна затримка з тієї ж причини, епілепсія, сліпота… О, вибір був безмежним! «