— Хороша ідея.

— Я от-от провалюся в сон, — сказала Рейчел. — Хочу лишити весь цей день позаду.

— Хай буде так, — мовив Луїс.

Через певний час вона сонно прошепотіла:

— Ти маєш рацію, Луїсе… просто сни і марення…

— Так. — Він поцілував її в мочку вуха. — А тепер спи.

«Це було схоже на пророцтво».

Він довго крутився в ліжку і, доки не заснув, бачив, як вигнута кістка місяця глипала на нього крізь вікно.

43

Наступний день попри хмарне небо видався, на диво, теплим, і Луїс весь спітнів, відправляючи багаж Рейчел та Еллі й отримуючи через комп’ютер їхні квитки. Він вважав даром сам той факт, що міг чимось займатися. Та в глибині душі щеміло болісне порівняння з тим, як він востаннє відправляв родину в Чикаго — на День подяки.

Еллі виглядала відстороненою і трохи дивною. Того ранку Луїс неодноразово кидав погляд на дочку і щоразу бачив на її обличчі вираз зосередженого міркування.

«Приятелю, ти перемудрив з конспірацією», — сказав він собі. Вона нічого не мовила, коли їй повідомили, що вони всі разом поїдуть до Чикаго (спочатку полетять вони з мамою, а татко згодом до них приєднається), можливо, навіть на все літо, Еллі лише продовжила їсти свій сніданок — «Какаових ведмедиків». Після сніданку вона мовчки піднялася до себе, вдягла сукенку і черевики, які приготувала для неї Рейчел. Дівчинка взяла фотографію з Ґейджем з собою в аеропорт і тихенько сиділа в пластмасовому кріслі у нижньому залі очікувань, поки Луїс стояв у черзі за квитками, а гучномовець поважно повідомляв про прибуття та відліт літаків.

Містер та місіс Ґолдман з’явилися хвилин за сорок до відльоту. Охайний Ірвін Ґолдман (звісно, він ні на мить не спітнів) був попри шістдесятиградусну спеку в кашеміровому пальто. Він пішов до приймального віконця «Евіс» розбиратися щодо машини, Дорі Ґолдман залишилася сидіти з Рейчел та Еллі.

Луїс та Ірвін Ґолдман приєдналися до решти одночасно. Луїс дуже боявся дешевої репризи: «Мій-сину… мій-сину», але його помилували. Ґолдман вдовольнився млявим потиском руки і пробурмотів: «Здоров». Його швидкий, збентежений погляд у бік зятя лише підтвердив ранкові підозри Луїса: минулої ночі Ірвін був п’яним.

Вони піднялися ескалатором нагору та сіли в зоні відльоту. Розмовляли між собою не дуже багато. Дорі Ґолдман нервово стукала пальцями по своєму примірнику нового роману Еріки Йонг[139], але книжку не відкривала. Вона все кидала стурбовані погляди на фото в руках Еллі.

Луїс запропонував дочці сходити з ним до книжкової крамниці, взяти їм щось почитати в літаку.