А ще — трупи. Про трупи Ричлер і словом не згадав.

Спочатку Тод подумав, що це добре. Нехай ще трохи повинюхують, поки він збере докупи свої думки (не кажучи вже про свою легенду). За те, що на його одязі знайдуть землю з могили, він не боявся, — бо все-все виправ того ж вечора. Власноруч прогнав речі через пралку й сушарку, чудово розуміючи, що Дюссандер може вмерти й тоді все випливе. Як сказав би сам Дюссандер, обережність, хлопче, зайвою не буває.

Та потім, мало-помалу, до нього почало доходити, що це не добре. Погода стояла тепла, а за теплої погоди з підвалу завжди штиняло гірше. Коли він востаннє навідувався в будинок Дюссандера, там стояв нестерпний сморід. Звичайно, поліцію цей запах мусив зацікавити, і вони простежили б, звідки він іде. Тоді чому Ричлер приховав від нього інформацію? Зберігав на потім? Щоб зробити йому гиденький сюрпризик? А коли вже Ричлер узявся планувати гиденькі сюрпризики, це означало, що його підозрюють.

Тод підвів погляд від газетної вирізки й побачив, що Ґумка Ед стоїть до нього впівоберта. Він дивився на вулицю, хоча там нічого особливого й не відбувалося. Ричлер міг підозрювати скільки влізе, але на підозрах усе й закінчиться.

Якщо не буде конкретних доказів, які прив’яжуть Тода до старигана.

Саме таких доказів, які міг надати Ґумка Ед Френч.

Смішний убогий чмошник в убогих кедах. Такий чмошник навряд чи заслуговував на те, щоб жити. Тод торкнувся дула «тридцятки».

Так, Ґумка Ед був тією ланкою, якої вони не мали. Вони б нізащо у світі не довели, що Тод був спільником одного з Дюссандерових убивств. Але, маючи свідчення Ґумки Еда, факт змови довести було б легко. І чи на цьому б усе скінчилося? О ні. Далі вони взяли б його фотографію з випускного в школі й показували б її волоцюгам у районі Місії. Шансів на успіх мало, однак Ричлер не міг собі дозволити не розіграти цієї карти. Якщо ми не зможемо повісити на нього одну купу волоцюг, то, може, притягнемо за іншу купу.

Що далі? А далі суд.

Звичайно, батько збере йому цілий гурт хороших адвокатів. Й адвокати його, звичайно, витягнуть. Забагато непрямих доказів. Він справить на присяжних найприємніше враження. Та однаково життя покотиться під три чорти. Його ім’я полоскатимуть у газетах, викопають і виставлять на світло, як ті напіврозкладені трупи в дюссандерівському підвалі.

— Чоловік на цій фотографії приходив до мене в кабінет, коли ти був у дев’ятому класі, — знову повертаючись до Тода лицем, суворо сказав Ед. — Він заявив, що він твій дід. А тепер з’ясувалося, що це був воєнний злочинець, якого розшукували правоохоронні органи.