Те, що тінь ясена стала довшою, першим помітив Тедді й спитав мене, котра година. Я глянув на годинник і здивовано побачив, що вже чверть на третю.

— Пацани, — сказав Верн. — Хтось мусить збігати по хавчик. Звалище відчиняється о четвертій. Не хочу я тут бути, коли припхаються Майло зі Звірюкою.

Із цим навіть Тедді погодився. Майла він не боявся — у того було величезне пузо і років йому було як мінімум сорок. Але при згадці імені «Звірюка» кожен пацан у Касл-Року міцніше стискав між ніг яйця.

— Добре, — кивнув я. — Кидаємо жереб?

— Жереб — це в нас ти, Ґорді, — осміхнувся Крис. — Жереб’яточко.

— На свою матір подивися. — І я роздав їм усім по монеті. — Підкидайте.

Чотири монетки сяйнули вгору до сонця. Чотири руки вихопили їх із повітря. Чотири виляски об чотири брудні тильні боки долонь. Ми прийняли руки. Два орли й дві решки. Ми підкинули знов, і тепер уже в нас усіх були решки.

— Господи, западло, — сказав Верн, не повідомивши нам, утім, нічого нового. Чотири орли поряд називалися «місяцем» й означали величезне везіння. А чотири решки — «западло», тобто «дуже сильно не пощастить».

— Та до сраки це гівно собаче, — відмахнувся Крис. — Це нічо’ не значить. Ану ще раз.

— Ні, пацан, — серйозно промовив Верн. — Западло, це ж капець як погано. Пам’ятаєте, як Клінта Бракена та його пацанів розмазало на Сіроїз-гілі в Даремі? Біллі казав, вони кидали монети на те, кому по пиво бігти, і якраз перед тим, як сідали в тачку, випало западло. А тоді бац! Аварія, їх зминає в гівно. Мені це не подобається. Чесно.

— Ніхто не вірить у цю фігню про місяць і западло, — нетерпляче відмахнувся Тедді. — Верне, це ж дитячі казочки. Ти кидати будеш чи ні?

Верн підкинув монетку, але неохоче — це було дуже помітно. Цього разу в нього, Криса й Тедді випали решки. А в мене на п’ятицентовику був Томас Джеферсон. І зненацька мені стало страшно. Неначе тінь ворона промайнула перед внутрішнім сонцем. Їм знову випало западло, немов тупий фатум вдруге тицьнув у них перстом. І тут я згадав, як Крис розказував: «У руці лишається кілька волосин, а Тедді верещить і падає. Дивно, скажи?»

Три решки, один орел.

Та потім Тедді заквоктав своїм ненормальним сміхом, показував на мене пальцем, і передчуття минулося.

— Я чув, так тільки педики сміються. — І я показав йому середній палець.

— Ііііі-іііііі-іііі, Ґорді, — квоктав Тедді. — Іди по хавчик, гормофадит ти кінчений.

Не те щоб я сильно жалкував, що мушу йти. Я перепочив і був не проти прогулятися дорогою до «Флорида-маркету».

— Це твою маму так звуть, а мене її кличками не обзивай.