— Ану цить! Я питатиму, ти будеш відповідати. Просто кивай. Уторопав?

Зарізяка кивнув. Тепер Януш тримав ножа йому біля горлянки. Підбадьорившись від першого успіху, він розпочав допит.

— Упізнаєш мене?

Кіски затряслися: авжеж.

— Сьогодні ви хотіли мене закатрупити?

Знову німе «авжеж».

— Чому?

Хлопець мовчав. Януш зрозумів, що із затиснутим ротом відповідати він не може, й трохи послабив тиск.

— Чому ви хотіли мене вбити?

— Нам… нам заплатили.

— Хто?

Мовчання. Януш звів ліктя.

— Хто?

— Чоловіки в чорних костюмах. Багатії.

Убивці з Ґетарі. Отож, вони вирішили прибрати його. Усіма доступними засобами.

— У грудні вони теж мене замовили?

— Еге ж.

— Скільки вам заплатили?

— Три тисячі, дурню.