— Мені здавалося, ти все ж таки хотів мені щось сказати.

— Авжеж. Забути про «Метис».

— Це вони просили мене попередити?

— Це я попереджую тебе. Не наближайся до них. Ці хлопці жартів не розуміють.

— А хіба я жартую?

— Ти супроти них ніщо, затям це.

Їй начхати було на ці погрози. Її цікавили факти, навіть найдрібніші. Якщо по правді, факт був лише один. І він полягав у можливому зв’язку поміж убивцями, які сиділи за кермом всюдихода, що належав агенції, яка входила до холдингу «Метис». Вона спробувала викласти свої аргументи якомога переконливіше, але батько і бровою не ворухнув.

— І це все, що в тебе є? Здається, мої друзі старіють. Роблять із мухи слона. Йди своєю дорогою або втратиш усе. Працю, репутацію, майбутнє.

Вона схилилася над столом. Брязнули чашка і столове приладдя.

— Не варто недооцінювати мене. Я їм прищикну хвоста.

— Як саме?

— Доведу, що заява про викрадення авто — фальшива. Що вони навмисне обдурили слідство. Що вбивство — замовне, а вбивць найняли таки вони. Я детектив, нехай їм дідько!

— Ти мене не слухаєш. Ніякого слідства немає й бути не може.

— Чому це?

— Поліція і жандармерія покликані підтримувати громадський лад. А лад — це «Метис».

Те саме казав їй і Коскас. Не можна сказати, що хробак промикнувся у плід. Хробак і плід — це те саме. Анаїс відвернулася. На великому гобелені виднілися потерті місця, деінде він геть поблякнув. На ньому була сцена полювання. Анаїс навіть здалося, що пси пожирали трупи в цій побляклій імлі.

Вона перевела погляд на батька, дивлячись йому прямо у вічі.

— Чому вони з тобою консультуються?