— [14 : 40] Виїзд за адресою відповідно до скарги про неспокій. Пацієнт, Летаніель Массе, вороже налаштований і агресивний до персоналу.

Після прибуття, згори долинали підвищені голоси. Виявили містера Массе (чоловік, 30—40 років, 6+ футів, білий/британець, шрами на обличчі), сидів зі схрещеними ногами на підлозі, витріщався у простір, з одного боку кровоточило обличчя. Стіл перевернутий, вікно розбите.

Поки напарник підійшов до містера Массе, мене проінформували, що рану на голові він заподіяв собі сам і ніхто більше не постраждав. Доктор Джеймс Бараклаф повідомив, що пацієнт може страждати від посттравматичного синдрому, і такий вибух був спричинений новинами, що, зважаючи на фізичні та психічні ушкодження, він не може повернутися до лав армії.

Ні лікар, ні персонал не бажали нічого ускладнювати. Причин для арешту чи подальшого втручання поліції не виявлено. Беручи до уваги рану на голові та ризик здійснення самогубства в подібному стані, викликали швидку допомогу. Чекатимемо на місці до її прибуття.

[15 : 30] Прибула команда швидкої.

[15 : 40] Супроводжуємо команду швидкої до Лікарні Колегії Університету.

[16 : 05] Чисто.

Фінлі зрозумів, що вже підвівся, готовий поділитися найбільш імовірним підозрюваним із рештою команди. Він навів курсор мишки на другий документ і двічі клацнув на ньому. З’явилася фотографія зламаного комп’ютера, який лежав біля перекинутого столу. Він прокрутив до наступного фото: велике розбите вікно. Незацікавлений попередніми, він клацнув на останню фотографію й відчув, як спиною пробігся морозець.

Фотографію зробили біля відчинених дверей, і на задньому фоні виднівся наляканий персонал, який стурбовано спостерігав за тим, що відбувалося. Фото закарбувало глибоку рану на вже й без того понівеченому обличчі Летаніеля Массе. Проте Фінлі занепокоїв не обсяг жахливих поранень, а очі: тьмяні, холодні, розважливі.

Фінлі стикався з більшою кількістю чудовиськ, аніж міг згадати, і зрозумів, що у тих, хто здійснював найжахливіші злочини, була спільна риса — погляд. Саме такий невимушений, спокійний погляд, який дивився зараз на нього із фото в комп’ютері.

— Емілі! Алексе! — заревів він через увесь офіс.

Летаніель Массе був убивцею, він не сумнівався. Чи був він «Лялькарем», чи Фаустівським убивцею, чи все разом, Фінлі турбувало менше. Збором доказів займатиметься Едмундс.

Вони з Бакстер мали перейматися тим, щоб знайти його.

***

Вульф був на межі. Він годинами спостерігав за зливою на вулиці, періодично витираючи запітніле вікно в тісній квартирці, й молився, щоб не пропустити, як будь-якої миті Массе повернеться додому. Він був більше ніж упевнений, що змарнував свій єдиний шанс закінчити те, що розпочав багато років тому.