— Як би не стало запізно, — сказала Нур. — Час викладати всі карти на стіл. Ніяких секретів.

Єнох відштовхнув Емму вбік:

— Ти почула леді. Ніяких секретів.

— Прекрасно, — відказала Емма. — Тільки не облажайся.

Єнох витягнув із кишені поліетиленовий пакет. Разом із пакетом там усередині погойдувалося щось вологе і темне.

— На щастя, я врятував серце одного кота зі школи, — і він став шукати щось по всій кімнаті. — Чи є в когось лялька або опудало тварини? Або… мертва тварина?

Нур трохи відсторонилася, але, схоже, була заінтригована.

— Далі по коридору є ціла кімната муміфікованих голубів.

Вона вийшла та показала йому напрямок. Хвилину по тому вона забігла назад до кімнати, сміючись та відмахуючись від чогось, а потім до кімнати залетів голуб без одного крила та без обох очей і став навіжено літати довкола.

Решта з нас прикрили голови руками та стали розбігатися, даючи йому дорогу. Голуб улетів у стіну, у купі пір’я впав на підлогу та завмер.

Потім забіг Єнох.

— Я ще ніколи раніше не командував птахами! Жах!

— Це ж просто шиза, — прокоментувала Нур, усміхаючись та переводячи подих. — Яка чортівня!

— Ну, що я можу сказати? — похвалився Єнох. — Я екстремально талановитий.

— Ти шизоїд! — сказала вона, знов засміявшись. — Та я думаю, це круто. Реально.

Єнох просто сяяв.

— Тепер ви знаєте все, — сказала Емма, підводячись із підлоги.

— Ваша черга, — промовив я.

— Окей, окей, — Нур підійшла до дивана та сіла, — насправді, це стане полегшенням для мене розповісти вам усе. Єдина людина, яка хоч щось про це знає, це Ліллі.

Ми розсілись навколо неї широким колом. Світло трохи потьмяніло. Нур почала свою розповідь тихим, але твердим голосом.