Я підбігаю до Ніно на ліжку. Я хочу його розбудити. Маю йому розповісти. Я повірити не можу у власне щастя. Але для Ніно це нічогісінько не означатиме. Він не знає, що то за черниця. Не знає, що я її вбила. Мабуть, це не настільки термінова інформація. Дам йому ще трохи поспати. Це може зачекати до ранку. Бачите? Я – така ласкава, турботлива душа. Я – поміркована дівчина. Я стану чудовою дружиною. Ніно – щасливий чоловік. Він сам не знає, як йому пощастило.

Я спостерігаю, як він спить. Я могла б годинами дивитися на нього, слухати його дихання. У кімнаті сутінково, фіранки завішені, і контрасти тіней підкреслюють його риси. Мої очі вдивляються в його прекрасне обличчя. Портрет римського бога. Італійська супермодель. Він міг би бути ангелом Караваджо. Міг би грати Чиро в «Ґоморрі».

Я запалюю собі цигарку та стою біля вікна, широко всміхаючись. Я така до біса крута в цьому. Виходжу сухою з води після вбивств. Я навіть не знаю, скільки їх, але вже назбиралася тьма-тьмуща тіл. Ми станемо найкращими винищувачами, яких тільки бачив цей світ. Увійдемо в історію як найшаленіші та найнеперевершеніші. Ніно – мій король, а я буду його королевою.

Я всміхаюся до сяйливого моря. Сонце підіймається над водою. Сьогодні буде чудовий день. У небі – жодної хмарки. Обожнюю, коли воно так. Рожевий світанок поступається блакиті, світлій та ясній, як очі Динаміт. Я пробачила Ніно за те, що він її вбив. Він зробив те, що мав зробити. Я пробачила собі за те, що вбила тих поліцейських. І Алессандро теж. Я зовсім забула про того крадія, а моїй близнючці, чесно кажучи, так і треба. З черницею це… прикро. Але, працюючи в моїй галузі, не можна бути тюхтійкою. Щойно стаєш чутливою – і тієї ж миті програєш. Завагаєшся – загинеш. Я гашу недопалок об кахлі та жбурляю його вниз, у сад. Я повертаюся назад до спальні. Ніно й досі спить.

Я сідаю на край ліжка та пещу його чорне, мов смола, волосся. Ніно хропе низько та м’яко, так мило, як маленький Ерні. Це вам не гарчання страховиська, як у Доменіко. (Він стане популярним у в’язниці.) Ніно рухається, совається у сні. Він бурмоче: «Алві?» Йому сниться секс зі мною, я закластися готова. У куточках губ видно мерехтіння усмішки. Я нахиляюсь і цілую його. Мій партнер. Мій коханець. Мій майбутній чоловік. Повірити не можу, що він хоче зі мною одружитися.

Пакет із кокаїном лежить відкритий. Іще дрібка – ну чим це може зашкодити? Я лизькаю палець і набираю на нього чистого білого порошку. Утираю наркотик собі в ясна. Ммм, це цілковита насолода. Пістолет Ніно лежить на маленькій тумбочці біля ліжка, поряд із лампою та його обручкою. Ой. А чому він її зняв? Сріблясте кільце з ручної гранати й досі на мені. Але ерекційне кільце не в нього на пальці, воно онде, на тумбочці. Це дивно. Я не впевнена, що мені це подобається. Що це, в біса, означає? Моє серце починає битися швидше. Це кокаїн? Чи щось інше? Але все круто. Усе гаразд. Охолонь, крихітко. Я встаю й потягуюсь. Може, ромашкового чаю?