— Дивись під ноги, щасливцю.

— То був товстий білий хлопчина, не такий високий, як решта двоє. Вона спробувала обминути його. Він схопив її міцніше, другою рукою скинувши з голови каптур.

— Агов, то це ж дівчисько! — а потім голосніше до хлопців біля холодильників: — Гля, що я знайшов!

Алекс заговорила крижаним голосом. Вона була не в гуморі для дурниць.

— Забери руки від мене.

— Ану облиш дівку, бо покличу поліцію, — пронизливо закричала Беверлі. — У мене в руках телефон.

Алекс хотілося кричати. Тільки цього їй бракувало.

— Спокійно, стара шкапа, у нас тут купа справ.

Двоє інших, один чорний, один латиноамериканець, уже прийшли, щоб стати на захист друга. Алекс добула маленький шприц з-під паска. Це не допоможе їй триматись у тіні, але вона має збороти цього хлопчиська й зникнути, поки Беверлі не викликала копів.

— Я вже набрала 9 та першу одиницю, — застерегла їх Беверлі. — Краще забирайтеся звідси.

Алекс намагалася вивернутись із рук хлопця, але усміхнений ідіот обхопив її обіруч за плечі. Вона направила голку під кутом.

— Проблеми, хлопче?

— Ніііі, — простогнала Алекс сама до себе.

— Що? — вороже спитав білий хлоп, відпускаючи її і повертаючись обличчям до того, хто нагодився. Він швидко зробив крок уперед, тож їй довелося забиратись у нього з дороги.

Вона так багато часу провела з Деніелом, що навіть забула, який він високий. Він був на два з половиною сантиметри вищий чи однакового зросту з найвищим хлопцем у гурті, але мав ширші плечі й переконливіший вигляд. Принаймні він одягнув бейсболку, під якою сховав свої кучері, і трохи затінив обличчя. Коротка щетина була досить темною, щоб трохи замаскувати контури його обличчя. І то добре. Але недобре, що він запхнув «Глок» — не надто приховуючи — за пояс своїх джинсів.

— Ні, ні, жодних проблем, дядьку, — мовив чорний хлопець. Схопивши білого за плече, він відтягнув його на крок назад.

— Добре. То чому б вам не піти звідси, га?

Білий чоловік випнув рвучко груди вперед:

— Коли заберемо те, за чим прийшли.

Деніел якось по-новому заворушив щелепою. Алекс не могла вирішити, як саме, але раптом вираз його обличчя змінився з дружнього на протилежний. Він нахилився до нахаби.